Мінімальні прояви дизартрії
Мінімальні прояви дизартрії
є стійкий симптомокомплекс, що включає в себе мовленнєві і не мовленнєві симптоми. В даний час мінімальні прояви дизартрії розглядаються як результат мінімальної мозкової дисфункції, при якій, поряд з порушеннями звуковимови, спостерігаються не різко виражені порушення уваги, пам’яті, інтелектуальної діяльності, емоційно-вольової сфери, легкі рухові розлади та уповільнене формування ряду вищих коркових функцій. За своїми проявами вона характеризується згладженістю симптомів, їх неоднорідністю, варіативністю, різним співвідношенням мовленнєвої та не мовленнєвої симптоматики, порушенням знакового (мовного) та не знакового (сенсомоторного) рівнів.
Етіологія.
Пов’язана з органічними причинами, що діють на мозкові структури в пренатальний, натальний та ранній постнатальний періоди. В багатьох випадках в анамнезі має місце ланцюг шкідливих впливів всіх трьох періодів розвитку дитини. Діагнози: пренатальна енцефалопатія, постгіпоксична-ішемічна енцефалопатія, геморагічна енцефалопатія (гематома і т.д.), гідроцефальний синдром (внутрішня та зовнішня гідроцефалія), гіпертензійний синдром, дистонічні синдроми.
Ранній психомоторний розвиток дітей має легку дисфункцію, формується з незначним запізненням від вікових норм та диспропорціонально: наприклад, дитина починає стояти раніше, ніж сидіти, ходьба випереджає повзання. Спостерігається відсутність або неправильність повзання (назад, вбік). Ранній мовленнєвий розвиток дітей також може бути дещо затриманий. Достатньо часто «випадає» етап гуління, поява перших слів затримується на 1-2 місяця, на 1-5 місяців відстає від норми поява фразового мовлення. Відмічається тяжкість введення нових слів у активний словник, оволодіння прийменниками.
Характеристика старших дошкільників з мінімальними проявами дизартрії
- Стан загальної, дрібної та артикуляційної моторики:
- Порушення статичної координації рухів (утримання певної пози)
- Невідповідність між кінетичним та кінестетичним компонентами рухового акту.
- Неузгодженість рухів
- Синкінезії (мимовільні рухи, які виникають при виконанні свідомих рухів)
- Гіперкінези, що появляються переважно в мімічній та артикуляційній мускулатурі (тремор, тики)
- стерті парези, зміна тонусу м’язів
артикуляційний апарат: трійничний нерв – звуження об’єму рухів нижньої щелепи, синкінезії губ та язика;
лицьовий нерв – згладженістю, асиметричність носо-губної складки, недостатній об’єм мімічних рухів;
під’язичний нерв – неможливість утримання статичної пози, тремор кінчика язика, труднощі у підніманні вверх язика, гіпер- або гіпотонус м’язів, девіація (відхилення від вертикальної осі) язика.
язико-глотковий нерв – недостатнє підняття м’якого піднебіння, назалізований відтінок мовлення, салівація, обмежений об’єм рухів середньої частини та кореня язика.
- патологічні рефлекси,
- порушення вегетативної нервової системи (пітливість, почервоніння або побіління шкіри)
- в руховій сфері спостерігається однаковий розвиток функцій обох рук та псевдо ліворукість.
- Уповільненість, незграбність, недостатність рухів при відносній збереженості їх об’єму (переважно з однієї сторони),
- Неточність, не координованість, недостатня динамічна організованість рухів дрібної моторики,
- Труднощі переключення рухів, відтворення одночасних рухів артикуляційних органів, перестановки при відтворенні серії рухів, персеверації (нав’язливі рухи, що повторюються).
- порушення функції окорухових нервів (односторонній птоз, косоокість, недостатній об’єм руху очного яблука).
2. Стан просодичної сторони мовлення та звуковимови
- дихальна недостатність, неправильний тип дихання (грудний, ключичний), короткий мовленнєвий видих – до 5 секунд.
- Відмічаються особливості тембру голосу: високий, голосний, крикливий, або, навпаки, тихий, низький, слабкий. Недостатня диференціація різних видів інтонації.
- Мовлення має дещо «змазаний» характер, спостерігається назалізація, порушення темпової організації мовлення.
- Поліморфне порушення звуковимови (свистячих, шиплячих, сонорів: Р, Л).
- фонетичні недоліки, які являються домінуючими в структурі дефекту при стертій формі дизартрії:
- бокова, міжзубна, пом’якшена вимова звуків
- заміна складних звуків на артикуляційно більш прості (африкати розщеплюють на складові, щілинні замінюють проривними (с-т), тверді – м’якими).
3. Стан фонематичного сприйняття, аналізу та синтезу.
- Порушення слухомоторних координацій (відтворення ритму)
- Порушення звукової структури слів, що схожі за артикуляторно-акустичними ознаками (слова-пароніми).
- Порушення складової структури слів.
- Неспроможність виділити перший, останній звук у слові.
- Реверси (перевороти) звуків у слові.
- Утруднене порівняння слів за звуковим складом: визначення кількості звуків у слові та знаходження 2, 3, 4 звука. Пропуск голосних звуків, приголосних звуків у словах із поєднанням приголосних.
- Невміння добавляти звук на початку та всередині слова, заміняти звук на початку та всередині слова, переставляти звуки в слові.