Розумова відсталість. Причини виникнення
Розумова відсталість визначається, як стан, що виникає внаслідок органічного дифузного ураження головного мозку, на відміну від затримки психічного розвитку, яка пов’язана з мінімальною мозковою дисфункцією. Те, що обидва ці стани пов’язані з порушенням мозку, веде до певної схожості в їхньому прояві. Різниця ж у формі ураження центральної нервової системи визначає відмінність між розумовою відсталістю і затримкою психічного розвитку.
Розумова відсталість виявляється у стійкому зниженні пізнавальної діяльності і своєрідності емоційно-вольової сфери. Залежно від часу ураження головного мозку, його причин виділяють різні види розумової відсталості. Так, найчисленнішу групу становлять олігофрени. Олігофренія, на відміну від інших видів РВ, виникає у результаті пошкодження мозку в період внутрішньоутробного розвитку, раннього дитинства або як наслідок пологової травми, що нерідко веде до дифузного крововиливу у мозкову речовину. До органічного ураження мозку можуть призвести різні інфекційні захворювання матері, які мали місце під час вагітності (краснуха, грип). Часто причиною олігофренії виступає алкоголізм, наркоманія батьків, венеричні захворювання. До пошкодження мозку може призвести важкий токсикоз матері під час вагітності, підвищення вуглекислоти або зниження кисню у крові плоду, радіоактивні опромінення під час внутрішньоутробного розвитку, під впливом паразитів – токсоплазмозу. До тих самих наслідків призводить і інтоксикація малят, викликана довгою диспепсією. Органічне ураження мозку може стати наслідком асфіксії – відсутності дихання. Якщо асфіксія триває довго 15-30 хвилин і більше – у мозку під впливом відсутності кисню настають певні зміни, які можуть негативно вплинути на подальший психофізичний розвиток дитини. Серйозною причиною ураження головного мозку виступає також порушення хромосомного набору (хвороба Дауна), захворювання батьків на сифіліс.
Таким чином, олігофренія – це стан, який виникає як наслідок ураження центральної нервової системи плоду або дитини в період до розвитку мови.
Своєрідністю психофізичного розвитку цих дітей виявляється рано. На відміну від норми, вони починають тримати голівку в 2-3, а інколи в 6-10 місяців, сидіти у 8-10 місяців, пізніше, ніж нормальні, починають ходити. З великим запізненням у них розвивається мовлення. У більшості перші слова з’являються у 2-3 роки, а у деяких навіть у 4-5років. Словниковий запас зростає дуже повільно. Це стосується не лише активного, а й пасивного мовлення.
Діти-олігофрени не виявляють пізнавального інтересу до іграшок, не намагаються «дослідити» їх, а просто маніпулюють ними, розкидають. В результаті цього у них не формується сюжетна гра.
Дуже виразно відрізняє їх від норми пізнавальна пасивність. Відомо, що діти знайомляться з навколишнім світом, спілкуючись з дорослими. Інформація, яку вони отримують в результаті спілкування, трансформується, узагальнюється, перетворюючись у знання, які викликають безліч нових запитань. Дорослий добре знає такий період розвитку, коли у дитини з’являється запитання «чому?». Виступаючи передумовою набуття знань, пізнавальна активність нормальної дитини під їх впливом не зменшується, а, навпаки, збільшується, сприяючи розумовому розвитку.
У розумово відсталих дітей такої пізнавальної активності не виявляється. У олігофренів-дошкільників не виникає жодного запитання про те, що їх оточує. Отримані відомості швидко забуваються. Причиною цього виступає не лише та пасивність, яку вони виявляють при сприйманні інформації, а й те, що вони її не використовують, не повторюють, не закріплюють. Звичайні діти роблять це у іграх, у спілкуванні з іншими дітьми. Розумово відсталі цього не вміють.
У зв’язку з недостатністю розуміння об’єктивної дійсності у дошкільників з РВ не буває і словотворень. Неправильна вимова слів веде до присвоєння об’єкту невластивої йому назви. Ці назви закріплюються за предметом, але такі слова не мають нічого спільного із словотворенням, оскільки вони не передають змісту предмета або дії і не можуть бути зрозумілими стороннім людям без пояснення тими, хто знає дитину.
У дошкільників з РВ не сформована здатність співвідносити кількість з числом, уміння виконувати арифметичні дії навіть у межах 5.
За ступенем вираженості дефекту олігофренію поділяють на ступені: легка, помірна, тяжка, глибока форми. Крім олігофренії, буває РВ, яка виникає на більш пізньому етапі розвитку дитини. Причини такого відставання бувають різними. Однією з них може виступати травма головного мозку, струси, які інколи ведуть до серйозних органічних ушкоджень, що далі впливають на психічний розвиток. Чим менша дитина, чим слабкіше її здоров’я і чим сильніша травма, тим більше підстав для глибоких змін у психічному розвитку.
Причиною РВ може стати пошкодження мозку під впливом енцефаліту (запалення мозку), що призводить до різких змін у емоційно-вольовій сфері. Діти стають дратівливі, запальні, рухливо неспокійні, настрій нестійкий. Водночас у них повільний темп мислення. У деяких випадках наслідки енцефаліту інші – діти малорухливі, з млявою, одноманітною моторикою.
Розумова відсталість може виникнути і внаслідок захворювань головного мозку. Такими захворюваннями є епілепсія і шизофренія. Найхарактернішою рисою епілептиків є повільний перебіг усіх психічних процесів. Вони повільно сприймають, думають, говорять. Характерною також для них є інертність психічної діяльності. Дитину-епілептика дуже важко переключити на інший вид діяльності доти, поки вона не виконала попередньої. Це є порушення рухливості основних нервових процесів збудження і гальмування. Спостерігаються і своєрідні зміни характеру, та емоційно-вольової сфери.
Шизофренія у ранньому дитинстві часто викликає недорозвинення пізнавальної діяльності й емоційну тупість. Таким дітям притаманне аути стичне слабоумство – відірваність від реальної дійсності, непродуктивне, не досить активне мислення. Вони часто погано орієнтуються у місці, часі, в оточенні. Значно знижена у них здатність до узагальнення й абстрагування, спостерігається порушення мовлення та артикуляції.
Епілепсія і шизофренія є біжучими захворюваннями, тому під їх впливом постійно з’являються певні морфологічні зміни у мозку, що у свою чергу позначається на психічному розвитку хворої дитини.
Отже, причиною виникнення РВ завжди є органічне ураження головного мозку. Але вона має місце лише тоді, коли виникають порушення пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та формування особистості дитини. Сталість цих порушень і відрізняє РВ від інших схожих станів.