Рекомендації батькам та спеціалістам по проведенню індивідуальних занять з дітьми з сенсорними порушеннями
Існує безліч підходів до корекції та навчання дітей з порушеннями розвитку. Важливо, щоб у педагогів та батьків була можливість отримати інформацію про різні підходи, ознайомитися з їх теоретичними основами і методиками. Ні один з напрямків в спеціальній педагогіці і психології на пропонує «всесильних» способів, які дозволяють змінити хід розвитку, «зробити» дитину іншою. Навіть якщо самі спеціалісти підтверджують зворотнє – це не так. Однак продумана корекційна робота, основана на співпраці сім’ї із спеціалістами з використанням сучасних психологічних знань, може дати позитивні результати, які підуть на користь і сім’ї, і дитині.
Корекційна робота з дітьми з порушеннями у розвитку ставить перед спеціалістами нові питання та необхідність сформулювати основні висновки, стосовно побудови корекційної роботи при важких формах аутизму:
1.Батькам, які виховують таких дітей, необхідна професійна допомога і підтримка.
2.Корекційна робота повинна бути індивідуальною, продуманою, теоретично обґрунтованою. Вибір основного колекційного підходу повинен здійснюватись спільно з батьками та спеціалістами в залежності від особливостей дитини, сімейного стану, від очікувань батьків, від позиції спеціаліста.
3.Використання поведінкової терапії в якості основного корекційного підходу дозволяє формувати у дітей навики, корисні для соціальної адаптації. Ефективність поведінкової терапії пояснюється її чіткою побудовою, можливістю експериментального дослідження поведінки, і того, як корекційна робота впливає на поведінку.
4.Корекційна робота повинна охоплювати максимально можливе число проблемних зон в розвитку дитини: навички мовлення та спілкування, формування інтелектуальних та побутових навичок, проблеми поведінки.
Індивідуальні заняття слід проводити з використанням елементів поведінкового підходу. У кожної дитини має бути індивідуальна система заохочень. На заняттях слід формувати і закріплювати навики учбової поведінки, виконувати інструкції, дивитись на іншу людину в той момент, коли вона до них звертається, адекватно використовувати ігрові та учбові матеріали.
Учбові заняття мають складатися з великої кількості завдань, які направленні на відпрацювання певних навиків. Матеріал для завдань підбирається в залежності від того, на якому етапі є формування навички.
На індивідуальних заняттях велику увагу варто приділяти корекції проблем поведінки різної степені вираженості: рухові стереотипії, крик, неадекватний сміх і плач, негативізм, агресія та аутоагресія.
Рекомендації до організації занять:
1.Займатись краще декілька разів на день по 15-20 хвилин. Поступово час заняття збільшити до 25-30 хвилин.
2.Попередньо вирішувати, які завдання необхідно відпрацювати на занятті, підготувати відповідні матеріали.
3.Організувати місце для занять – кращу, щоб учбовий стіл знаходився в кутку кімнати або біля стіни. Розмістити матеріали до завдань так, щоб вони знаходились поряд з дорослим.
4.Продумати, які заохочення можна використати під час заняття.
5.Підбирати стільці так, щоб обличчя дорослого знаходилось на одному рівні з дитиною.
Проблеми поведінки, які можуть виникнути під час заняття:
1.Щоб дитині подобались заняття, завдання повинні бути не надто важкими. Важливо, щоб всі зусилля дитини заохочувались.
2.Якщо дитина відмовляється виконувати завдання, варто дати їй декілька інструкцій, які вона чітко вміє виконувати( похлопай, встань…). Тоді повернутись до виконання того ж завдання. Важливо не показувати зовні, що трапилось щось незвичне – зберігати спокійний тон голосу, не говорити нічого про її поведінку.
3.Заняття повинно бути закінчене на позитивній ноті і за ініціативою дорослого. Намагайтесь не доводити до моменту втоми дитини, щоб вона захотіла піти.
Зміст занять
Перш за все, необхідно працювати над вмінням концентрувати увагу. Для цього варто виконувати багато завдань, котрі здаються простими. Важливо те, як дитина їх виконує – наскільки вона самостійна, наскільки доводить завдання до кінця.
1.Виконання прохань та інструкцій варто починати навчання за столом. Перед тим, як попросити дитину щось виконати варто привернути її увагу, для цього можна покликати її по імені або сказати «подивись на мене», тоді швидко повернути її голову в бік педагога. Заохочувати її слід у всіх випадках, коли дитина сам дивиться на дорослого.
2.Наслідування рухам починати треба з виконання простих рухів і просити дитину повторити: «Зроби так». Якщо вона не повторює, допоможіть їй. Тоді повторіть ще раз. Як тільки дитина повторить рух, стимулюйте її.
3.При виконанні прохання дати предмет серед декількох інших варто вчити давати новий предмет, спочатку він має бути на столі лише один. Тоді можна добавляти інші із 2-х, 3-х і т.п. Важливо, щоб дитина самостійно ложила предмет в руку дорослого. Поступово переходити до виконання подібних прохань протягом дня – просити дитину приносити певні предмети.
4.Показувати частини тіла – вчити показувати частини тіла на собі, на дорослому, на іграшках. Вчити поступово, по 3-4 частини тіла, котрі дитина не знає. Тоді переходити до наступних.
5.Сортувати предмети. Дитина повинна розкласти предмети на групи. Для зручності слід використовувати коробки чи маленькі кошики. Спочатку просять підібрати два предмета до зразка(ґудзик до ґудзика, олівець до олівця), тоді кількість предметів, котрі слід розсортувати, збільшуються.
6.Підбирати одинакові предмети. На столі лежать два предмета. Третій, відповідає одному із двох на столі, дати дитині в ліву руку. Тоді дати вказівку «Дай такий самий». Дитина повинна взяти зі столу такий самий предмет і дати дорослому. Варто допомагати дитині виконати завдання правильно. Якщо дитина виконала завдання правильно, стимулюйте її.
7.Завдання на розвиток дрібної моторики та зорово-рухової координації: пірамідки, пазли-вкладиші, складання дрібних предметів в ємкості. Важливо, щоб до кінця навчання дитина виконувала завдання самостійно, без допомоги.
8.Показувати картинки. Картинки повинні бути простими, з зображенням знайомих дитині предметів. Спочатку використовуйте фланелеграф. Кількість картинок має бути спочатку дві, тоді їх кількість поступово збільшувати. Як тільки дитина навчиться показувати подану картинку правильно, можна перейти до наступної картинки. Показувати картинки слід лише вказівним пальцем.
Корекційні заняття позитивно впливають на розвиток всіх дітей. По-перше у дитини зменшуються проблеми у поведінці; по-друге досвід показує, що навчання з використанням заохочень проходить більш ефективно, ніж без них; по-третє діти навчаються багатьом навичкам, важливим для соціальної адаптації; по-четверте батьки, які приймають участь в корекційному процесі, отримують підтримку один від одного.