Вплив сім’ї на розвиток мовлення дитини
Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини дошкільного віку в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.
Сім’я – перший ступінь оволодіння дитиною рідною мовою, яка є і засобом, і джерелом морального, естетичного, інтелектуального, емоційного розвитку дитини, формує її як гармонійно розвинену особистість.
З моменту народження малюка його оточує світ людей, природи і речей. Але особливе значення відводиться спілкуванню. Дитина чує ніжний спів матері, її лагідний голос. Для немовлят найважливішим є емоційне спілкування, яке починається з посмішок, поглядів батьків, близьких родичів. На цьому етапі розвитку для дитини дуже важливими є такі характеристики голосу, як висота, сила і інтонація. Малюк розуміє мову переживань, почуттів. І чим вона емоційніша, тим легше дитині надалі буде контактувати і спілкуватися з іншими людьми, тому що коло її спілкування поступово розширюється.
З того часу, коли дитина починає спілкуватися і з дорослими, і з однолітками, змінюється і сам процес спілкування. Воно збагачується мімікою, жестами, емоціями. Користуючись мовою як засобом спілкування, дитина долучається до скарбниці людської культури, людського слова. За допомогою мови дитина пізнає навколишній світ, своє місце в ньому, саму себе, засвоює норми соціальної взаємодії з іншими людьми. Мовлення малюка формується в процесі спілкування з оточуючими.
Таким чином, необхідно, щоб мовлення дорослих було зразком для дітей. Адже навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини, має велике значення у її майбутньому. Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Тому батьки повинні розуміти, що відповідальність за розвиток мовлення дитини в перші роки життя малюка повністю має покладатися на них.
Існує неправильна думка про те, що звуковимовна сторона мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального впливу і допомоги дорослих, ніби дитина сама поступово оволодіває правильною вимовою. Насправді, невтручання в процес формування дитячого мовлення майже завжди тягне за собою відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, які закріпилися в дитинстві, з великими труднощами долаються в наступні роки. Турботливі батьки завжди намагаються впливати на формування дитячого мовлення, починаючи з ранніх років життя. Дуже важливо, щоб дитина змалку чула правильне, чітке мовлення, на прикладі якого формувалося б її власне мовлення. Дорослі повинні говорити правильно, не спотворюючи слів, чітко вимовляючи кожен звук, не поспішати, не «з’їдати» закінчення слова. Абсолютно недоречним є «сюсюкання», яке часто гальмує розвиток мовлення. Якщо дорослі не стежать за своїм мовленням, то дитина багато слів чує спотворено. Особливо чітко слід вимовляти довгі, незнайомі, нові для дитини слова. Звертаючись безпосередньо до сина або дочки, батьки спонукають їх відповідати, а вони мають можливість уважно прислухатися до мовлення рідних. Варто привчити малюка дивитися прямо на мовця, тоді він легше перейматиме артикуляцію дорослих.
Тому батькам слід більше спілкуватися з дітьми, гратися разом з ними, розповідати казки, заохочувати дітей за правильну вимову звука, слова, речення, виконувати поради логопеда, вихователя, закріплювати досягнуті успіхи.
Як самостійно допомогти малюку опанувати правильним мовленням? На що слід звернути увагу? Нечітке мовлення дошкільника може бути результатом порушень в будові артикуляційного апарату: відхилення в розвитку зубів, неправильне розташування верхніх зубів по відношенню до нижніх тощо. Щоб це попередити, дуже важливо стежити за станом і розвитком зубощелепної системи і вчасно звертатися за консультацією до стоматолога та ортодонта. Так само спотворена звуковимова може бути наслідком порушеного м’язового тонусу артикуляційного апарату. І тут вже необхідна консультація вчителя-логопеда і психоневролога.
Особливу увагу слід звернути на слух малюка. Саме слухові належить важлива роль в оволодінні дитиною мовленням. Коли вона чує окремі слова, звуки, тоді починає і сама вимовляти їх. Навіть при незначному зниженні слуху дитина позбавляється можливості нормально сприймати мовлення. Тому батькам дуже важливо звертати увагу на розвиток слуху малюка. Необхідно оберігати слух дитини від постійних сильних звукових подразників (ввімкнених на повну гучність радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів), а при захворюваннях органів слуху своєчасно їх лікувати.
Батьки повинні берегти ще незміцнілий голосовий апарат дитини, не допускати надмірно гучного мовлення. Дорослим слід допомагати дитині опанувати правильною звуковимовою, але не можна форсувати мовленнєвий розвиток. Так само шкідливо навантажувати малюка складним мовленнєвим матеріалом, змушувати повторювати незрозумілі йому слова, заучувати складні за формою, змістом та обсягом вірші, вчити правильно вимовляти звуки, які в силу неготовності артикуляційного апарату йому ще не доступні (наприклад, у 2-3 роки вчити правильно вимовляти звуки [ш], [ж], [р]), читати художні твори, призначені дітям більш старшого віку.
Не сприяє розвитку мовлення дитини часте вживання слів зі зменшувально-пестливими суфіксами, а також незрозумілих їй слів. Якщо дитина неправильно вимовляє якісь звуки, слова, фрази, не слід передражнювати її, сміятися чи, навпаки, хвалити. Також не можна вимагати правильно вимовляти звуки, якщо вони ще не автоматизовані.
Деякі вади мовлення потрібно виправляти лише за допомогою фахівців – вчителів-логопедів. Але ряд недоліків можливо виправити і в домашніх умовах. У сім’ї, зазвичай, виправляють дитину, коли вона неправильно вимовляє той чи інший звук, слово, але роблять це з насмішкою або роздратуванням. До виправлення мовленнєвих помилок треба підходити дуже обережно. Ні в якому разі не можна сварити малюка за його недоліки і не потрібно вимагати негайного правильного повтору важкого для нього слова. Такі методи призводять до того, що дитина взагалі відмовляється говорити, замикається в собі. Виправляти помилки потрібно тактовно, доброзичливим тоном. Не слід повторювати неправильно вимовлене дитиною слово, краще дати зразок його вимови.
Безумовно, найкращим і найціннішим зразком рідної мови є усна народна творчість (лічилки, скоромовки, потішки, колискові пісні, казки, вірші і т. д.). Діти дуже легко сприймають фольклорну поезію, яка знайомить їх з красою і різноманітністю рідної мови. Надалі це переросте у любов до літератури і мистецтва.
У збагаченні духовного світу дитини велику роль відіграє література. Батьки з раннього віку повинні прищеплювати дитині любов до книги, щоб вона з цікавістю і величезним бажанням слухала, а в старшому віці читала, співпереживала героям, аналізувала їхні вчинки і дії. Читання книг сприяє розвитку мовлення, мислення, уяви, почуттів дитини, на відміну від перегляду телепередач. На жаль, дуже багато батьків про це забули. Слухаючи казки з чарівними перетвореннями і повчальною мораллю, дитина починає жити життям героїв, співпереживаючи їм, проявляючи з ними такі почуття, як сміливість, благородство, доброта, співчуття і т. д. Читання, розповідання казок, віршів, оповідань має стати сімейною традицією, ритуалом, якого дитина дуже чекає. Дитину необхідно залучати до обговорення прочитаного, вчити розрізняти негативне і позитивне, зіставляти казкові події з реальною дійсністю, обговорювати вчинки героїв. Батькам слід бесідувати з дітьми, однак слід враховувати, що офіційний тон у спілкуванні з дитиною неприпустимий.
Діти, батьки яких самі творять, залучаючи до процесу всю сім’ю: читають вголос, ліплять, влаштовують концерти, складають казки, співають хором, отримують більше шансів для розвитку повноцінного спілкування. Таким дітям буде легше спілкуватися з однолітками в майбутньому. Дуже важливо навчити дитину не тільки розповідати, але й уміти слухати, не перебиваючи співрозмовника. Цього ж дитина чекає і від найближчих людей (батька та матері). Навчивши дитину вести діалог, ми навчимо її спілкуванню, в якому між співрозмовниками виникає зацікавленість, взаємодія і довіра. Мовлення супроводжує будь-яку діяльність дитини. Воно може розвиватися самостійно, якщо життя дитини наповнене різноманітними та цікавими справами, подіями, заходами. У дошкільному віці діти починають відвідувати театри, концертні зали, музеї, екскурсії, виставки. Дуже важливо, щоб у момент становлення мовлення дитини поруч з нею були люблячі, турботливі батьки, які вміють і хочуть спілкуватися з нею.
Дуже часто діти задають батькам різні запитання. Часом на них важко відразу знайти правильну відповідь. Але ігнорувати дитячі запитання не варто. У цьому випадку можна пообіцяти дати відповідь пізніше, коли дитина поїсть (погуляє, виконає будь-яке завдання і т. п.), за цей час дорослі зможуть підготуватися до відповіді. Тоді малюк отримає правильну інформацію, побачить в особі батьків цікавих для себе співрозмовників і буде прагнути до спілкування. У сім’ї для дитини необхідно створювати такі умови, щоб вона відчувала задоволення від спілкування з дорослими, отримувала від них не тільки нові знання, але і збагачувала свій словниковий запас, вчилася правильно будувати речення, чітко вимовляти звуки і слова, цікаво розповідати.
Прикладом створення такої обстановки може послужити повна або хоча б часткова відмова від перегляду телефільмів і телепередач в присутності дитини, виключення, мабуть, може становити дитяча передача “На добраніч, діти” і тільки в якості підготовки до сну. І як зауважують самі батьки, спілкування з дитиною стає більш тривалим, усвідомленим і наповненим розвиваючими іграми, заняттями, спільною творчістю.