Мовленнєвий розвиток дошкільників шостого року життя – запорука їхньої успішності в школі
Останнім часом в Україні збільшилась кількість дітей із мовленнєвими порушеннями, значний відсоток яких складають дошкільники із загальним недорозвиненням мовлення. Динамічний характер життя в сучасних умовах вимагає від дитини вміння швидко адаптуватися в дитячому колективі, творчо мислити. Особливо це стосується дітей старшого дошкільного віку, які через певний час мають змінити дитячий колектив у дошкільному навчальному закладі на новий – учнівський у початковій школі.
На жаль, сьогодення демонструє, що з розвитком комп’ютерних технологій відбувається заміна «живого» спілкування з батьками та однолітками засобами масової інформації. Діти годинами переглядають мультфільми, грають у комп’ютерні ігри. Та навіть, якщо інформацію дошкільники отримують розвиваючу, то відбувається накопичення знань про певні явища та події, але рівень мовленнєво-комунікативних умінь це не підвищує. Брак спілкування веде до мовленнєвої пасивності дітей, і в майбутньому це створює перешкоди або труднощі для комунікації та соціалізації особистості. Своєчасно сформована мовленнєва компетентність у дошкільному віці є головною умовою подальшої успішної адаптації та навчання у школі.
Мовленнєвий розвиток дитини є одним з основних чинників становлення особистості в дошкільному віці. Оволодіння рідною мовою починається з раннього дитинства в колі сім’ї, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і впродовж усього життя. Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дошкільному закладі. Опанування мовою як засобом пізнання і способом спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства.
Підготовка дитини до першого класу є одним із найвідповідальніших та найвиснажливіших завдань для батьків. Перше, на що слід звертати увагу, так це культура мовлення дошкільника, оскільки її рівень вказує на готовність дитини до школи.
Майбутній першокласник повинен мати у своєму словниковому запасі від 4 до 7 тисяч слів з різних лексичних тем. Одна частина з них використовується більш активно, а інша – рідше, однак він розуміє їхнє значення. Дошкільник повинен називати пори року, місяці, дні тижня, професії, назви тварин, птахів, змінювати слова за відмінками, числами та родами.. Ці знання він буде використовувати в початковій школі.
Важливою передумовою для опанування читання має бути сформована правильна звуковимова у дошкільному віці. Тому батькам слід звернути увагу на:
- правильність вимови звуків, та в разі необхідності звернутися до логопеда. Помилково вважати, що мине час, і дитина сама виговориться. Дошкільник до 6 років повинен правильно та чітко вимовляти всі звуки мовлення. Варто звернути увагу, щоб не було замін одних звуків іншими, наприклад: миска замість мишка. Адже письмо є відображенням усного мовлення: дитина пише так, як промовляє.
- Стан фонематичних процесів. Дошкільник повинен вміти розрізняти всі звуки на слух (дзвінкі-глухі, тверді-м’які, свистячі-шиплячі, Р-Л-Й). Чітке розрізнення на слух всіх звуків мовлення – є однією з необхідних передумов оволодіння грамотою. Дитина повинна володіти елементарними навичками звукового аналізу. Прості форми такого аналізу стають «доступними» дітям вже в дошкільному віці, і це є одним з важливих показників їх готовності до навчання грамоті.
Дошкільники повинні вміти:
- ділити речення на слова;
- ділити слова на склади;
- вміти виділяти всі звуки в словах;
- встановлювати послідовність звуків в слові;
- визначати перший і останній звук у слові, порахувати кількість звуків у слові.
Найбільш характерні помилки, що проявляються на письмі внаслідок недорозвинення функцій мовленнєвого аналізу та синтезу:
- пропуски;
- перестановки;
- додавання зайвих букв та складів.
- Стан складової структури слова. Засвоєння дітьми складової структури слова передбачає оволодіння не тільки кількісним складом слова, але і певною послідовністю звуків, його ритміко-інтонаційним оформленням та наголосом. Шестирічна дитина повинна вміти безпомилково вимовляти слова типу: бібліотека, екскурсовод і т. п. При порушенні складової структури слова може спотворюватися порядок складів, скорочуватися їх число, відзначаються заміщення.
- Лексична сторона мовлення. Словниковий запас дитини старшого дошкільного віку повинен складати не менше 3000 слів, причому в ньому повинні бути представлені всі основні частини мови: іменники, прикметники, дієслова, займенники, прийменники тощо. Повинні бути присутні в словнику дошкільника узагальнюючі слова (одяг, взуття, меблі, посуд, дикі і свійські тварини, птахи, овочі, фрукти, ягоди і т. д.)
Недорозвинення лексичної сторони мовлення впливає на розуміння прочитаного, навіть при технічно правильному читанні. Такі діти важко усвідомлюють значення прочитаних слів, речень, тексту. Тож для того, щоб мовлення дитини відповідало віковій нормі, а словник був досить багатим, батькам варто пам’ятати: самим говорити правильно, більше часу знаходити для спілкування з дітьми, гратися з ними (наприклад, дитині пропонується назвати всі відомі йому дерева, квіти та ін.);
– підбір ознак до певного предмета чи об’єкта (Яка осінь?; гра «Реклама» – необхідно назвати якомога більше призначень зазначеного предмета);
– підбір можливих дій до предмета (Що робить осінь?; гра «Послідовні дії» – слід перелічити все, що необхідно зробити для поїздки на море );
– підбір предметів до заданої дії;
– підбір синонімів;
– підбір антонімів тощо.
- Формування граматичної будови мови. У дошкільників повинні бути сформовані навички словозміни та словотворення.
Дітей необхідно навчати:
– називати слова у множині (книга – книги);
– правильно узгоджувати слова в реченні: іменники з прикметниками та числівниками (два банани, п’ять бананів);
– вживати різні прийменники (під шафою, за кущем, перед будою і т. п.);
– узгоджувати іменники з прикметниками в роді, числі, відмінку
(наприклад: блакитне небо);
– утворювати слова за допомогою зменшувально-пестливих суфіксів
(наприклад: мама – матусенька, лисиця – лисеня);
– утворювати відносні і присвійні прикметники від іменників
(наприклад: груша – грушевий, собака – собача).
– складати прості і складні речення.
- Володіння зв’язним мовленням. Про розвиток зв’язного мовлення у дитини необхідно турбуватися вже в дошкільному віці. Дошкільника потрібно вчити чітко та послідовно висловлювати свої думки. Порушення самостійного зв’язного мовлення може виражатися в труднощах переказу, в складанні розповіді, в написанні творів. У майбутнього першокласника слід розвивати навички зв’язного мовлення. Для цього існує безліч технік, наприклад, розповісти історію, переказати казку на новий лад, скласти оповідання за опорними словами, описати картинку, дати розгорнуту відповідь на запитання, складання загадок, чистомовок. Гарний результат дає робота з деформованим текстом.
Ідучи до школи, шестирiчнi дiти мають володіти такими вміннями: говорити чiтко, виразно; правильно вимовляти всі звуки; спілкуватися мiж собою i з дорослими, дотримуючись правил ввічливості; звертаючись до однолітків i дорослих, вживати кличну форму імені, загальної назви (тату, мамо, бабусю, сестричко, братику), слова ввічливості; розповiдати про себе, про cвoїx батькiв та iнших членiв родини без тривалих пауз i повторів; розповiдaти про улюблених домашнiх тварин, iграшки, описувати їx усно; розрiзняти на слух вipш, оповiдaння, казку; переказувати близько до почутого казку (уривок казки) , розповiдaти напам’ять, вiдповiдно iнтонуючи, вiрші; домислювати кінцівку оповідання, казки (фантазувати); володіти правилами мовленнєвого етикету. Щоб адаптація до школи проходила легко і у дитини було бажання вчитися, особливу увагу слід звернути на мовленнєвий розвиток. Якість навчальної діяльності буде залежати від того, наскільки були сформовані передумови в дошкільному періоді. Чим краще у дитини буде розвинене мовлення до вступу до школи, тим швидше учень навчиться читати та писати. І взагалі засвоїть всю систему знань.
Підготувала: вчитель-логопед Олена Севастьянова