20 простих порад логопеда батькам

  1. Розпочнемо  з Вас.

Навіть якщо Ви мовчазні від природи – варто говорити з малюком. Дитина легше розуміє звернене до неї мовлення, якщо їй пояснюють, що відбувається з нею і навколо неї. Тому супроводжуйте свої дії словами.

2. Зустріч поглядів.

Озвучуйте будь-яку ситуацію – але тільки якщо Ви бачите, що дитина чує і бачить вас. Не кажіть в порожнечу, дивіться їй в очі. Це особливо важливо, якщо дитина надмірно активна і постійно рухається. Якщо малюк ще тільки лепече або говорить мало слів, намагайтеся, щоб він бачив Вашу артикуляцію.

3. Говоріть чітко.

Говоріть просто, чітко, виразно промовляючи кожне слово, кожну фразу. Відомо, що діти дуже чутливі до інтонації, тому кожне слово, на яке падає логічний наголос, намагайтеся вимовляти якомога виразніше.

4. Те ж, але по-різному.

Повторюйте багато разів одне і те ж слово. При повторенні фрази міняйте порядок слів ( “тато прийшов, прийшов наш тато”, “м’ячик впав, впав м’ячик”). Це дозволяє дитині легше почути і зрозуміти, що фрази діляться на слова.

5. Але – не перестарайтеся!

Не вживайте занадто довгих фраз. Не перевантажуйте дитину, пред’являючи їй відразу велику кількість незнайомих слів. Найчастіше самі говоріть те, що хочете почути: прості фрази з 2-3 слів, з паузою між словами.

6. Дуже важливо – гарний настрій.

Намагайтеся вимовляти нове слово в емоційно сприятливій ​​ситуації. В таких умовах дитина краще навчається і вбирає нову інформацію.

7. Всі почуття – в союзі з мовленням.

Дуже важливо, щоб дитина, осягаючи щось нове, мала можливість не тільки бачити новий предмет, а й торкатися, нюхати, обстежувати його – тобто вивчати різними способами. Якщо Ви бачите, що дитина щось чіпає, з чимось грається, відразу ж назвіть цей предмет кілька разів – коротко, чітко, виразно.

8. В основі мовлення – прагнення до спілкування.

Як би недосконало Ваша дитина не говорила, приймайте і підтримуйте її бажання вступати з Вами в контакт. Навіть якщо вона взагалі не говорить, частіше залучайте її в невербальний (несловесний) діалог, вітаючи і схвалюючи будь-яку відповідь (жест, виразний погляд, вокалізацію). Підтримуйте її прагнення спілкуватися!

9. Прагнемо до різноманітності.

Якщо лепет малюка одноманітний, намагайтеся збагатити його, пропонуючи йому ланцюжок слів з іншими приголосними: дя-дя-дя, так-так-так, ме-ма-ма, ба-бе-ба, бе-бе-бе; з іншими голосними: ба-бо-бу-бі-бе. Комбінуйте різні склади і намагайтеся, щоб малюк захотів повторити їх.

10. Поважайте спроби дитини говорити.

У ті моменти, коли дитина говорить, лепече одна або разом з Вами, вимикайте гучну музику і намагайтеся дати їй можливість чути Вас і себе. Мовлення розвивається на основі наслідування і самонаслідування – тому дитині необхідно чути себе.

11. Навчайтеся в грі.

Граючи, вчіть наслідувати (дві собачки гавкають, дві кішки нявкають, переклички “ав-ав”, “мяу-мяу”). Спеціально створюйте такі ігрові ситуації, де дитині знадобиться звуконаслідування, або треба буде вимовити якісь слова для того, щоб гра відбулася. Зверніть увагу – спонукаєте не Ви, а – ситуація.

12. Не попереджайте дитячі бажання!

Деякі батьки намагаються вгадати бажання своєї дитини, часто попереджаючи їх в той самий момент, коли вони тільки з’являються. У разі, коли в малюка немає необхідності вимовляти що-небудь – досить просто подивитися, потягнути руку. У такій ситуації є небезпека затримати дитину на стадії жестового спілкування. І хоча жест – теж спілкування, не варто затримуватися на цьому рівні. Поступово формуйте у дитини потребу говорити.

13. Розширюйте словник малюка.

Дитина володіє словом на двох рівнях: розуміння мовлення – це пасивний словник, мовлення – це активний. Активний словник може бути ще зовсім малий. Але якщо Ви поповнюєте ресурс розуміння, це обов’язково призведе до так званого лексичного вибуху. І в подальшому дитина перенесе в активний словник те, чому ви навчили її, розглядаючи разом картинки, читаючи книжки і коментуючи свої дії. Намагайтеся ввести в її пасивний словник назви речей, які її оточують (іграшки, кухонне начиння, предмети побуту), назви речей і істот на картинках в книжках і звичайно, імена родичів і близьких людей. Навчіть дитину показувати, “де ручки, де ніжки” (у ляльки, у Вас). Часто питайте: “Де стіл?”, “Де киця?” і т.д.

14. Ведіть щоденник.

Фіксуйте мовні досягнення, записуйте, скільки слів малюк вже розуміє, які слова вимовляє, в яких ситуаціях – так ви зможете день за днем фіксувати успіхи.

15. Розвивайте фонематичний слух.

Учіть дитину прислухатися до різних звуків і давайте їм мовленнєве позначення: водичка тече: с-с-с, жук дзижчить: ж-ж-ж, вітер гуде: у-у-у і т.д.

16. Не нехтуйте звуконаслідуванням!

Для дітей, які пізно починають говорити, дуже корисно використовувати слова типу “бух”, “ку-ку”, “оп”, “ав-ав”, “на”, “дай” і інші короткі слова,  що складаються з одного або двох однакових складів. Ці слова засновані на звуконаслідуваннях, легкі для засвоєння і полегшують дитині початкові стадії входження в мовну стихію. Потім вони підуть самі собою, стануть непотрібними, але поки не нехтуйте ними, зараз вони потрібні вашій дитині.

17. Читайте, читайте, читайте!

Читайте короткі вірші, казки. Перечитуйте їх багато разів – не бійтеся, що це набридне дитині. Діти набагато краще сприймають текст, який вони вже багато разів чули. Якщо це можливо, постарайтеся розіграти вірш – покажіть його в особах і з предметами; предметами дайте дитині  погратися. Дочекайтеся, коли дитина добре запам’ятає вірш, запам’ятає  його ритм, а потім пробуйте не домовляти останні рядки, надаючи це робити малюкові. Співайте прості пісеньки, допомагаючи дитині сприйняти ритм і відтворити його.

18. Пальці допомагають мовленню.

Зверніть особливу увагу на розвиток дрібної моторики – точних рухів пальців рук. Це тісно пов’язано з розвитком мовлення. Ліплення, малювання, “пальчиковий театр”, ігри з дрібними предметами – все це допоможе мовленню, а в майбутньому – і письму.

19. Будьте терплячі, поблажливі і … обережні!

Якщо Ваш малюк невірно вимовив будь-який звук си слово, ніколи не смійтеся і не повторюйте за ним неправильну вимову. Відразу повторіть правильно, намагаючись перехопити погляд дитини. Можливо, малюк зможе повторити за Вами. Якщо не зможе або не захоче – не турбуйтеся. Будьте терплячі! Він обов’язково повторить за Вами, коли прийде час. Він вчиться і на власних помилках, постійно порівнюючи свою вимову з Вашою, тому не надто фіксуйте увагу на неправильній вимові – це може викликати зворотну реакцію.

20. Тільки Ви!

Пам’ятайте: тільки Ви і Ваша віра в сили і здібності своєї дитини можуть допомогти їй розвиватися гармонійно. Не забувайте активно радіти його успіхам, частіше хваліть свого малюка.