«Розвиток діалогічного мовлення – веселі життєві історії»
Зв’язне мовлення виконує низку важливих функцій, головною з яких є комунікативна, що реалізується у двох основних формах — діалозі та монолозі. Кожна з цих форм має свої специфічні особливості, які зумовлюють зміст і характер методики їх формування. Лінгвістика протиставляє діалогічне та монологічне мовлення, виходячи з їх різної комунікативної спрямованості, лінгвістичної та психологічної природи.
Діалог – форма мовної комунікації, учасники якої обмінюються репліками-висловлюваннями. Діалогом називають також слухання та промовляння здебільшого невеликих, неповних, еліптичних речень простої будови, якими обмінюються співрозмовники. Він відбувається у певній ситуації та супроводжується активною й виразною інтонацією, мімікою, жестами. Співрозмовникам знайомий спільний предмет розмови, тому думки та судження стислі, неповні, іноді фрагментарні, Типовим для діалогічного мовлення є активне застосування шаблонів, кліше, мовленнєвих стереотипів, сталих формул спілкування.
Для вправляння дітей в діалогічному мовленні можна використовувати такі прийоми:
- спонукати під час розмови висловлюватися докладно, розгорнуто;
- поставити уточнювальне запитання;
- подати усний план до певного пояснення.
Учитися складати речення й удосконалювати діалогічне мовлення діти можуть на індивідуальних і підгрупових заняттях, іноді на фронтальних
заняттях. Під час заняття слід звертати увагу на неправильні відповіді дітей, щоб вони могли виправити помилку. Необхідно ретельно добирати лексичний матеріал, доступний дітям у складовому та граматичному оформленні.
Навчати складати речення, а також давати вправи в діалогічному мовленні можна за необхідності. Це своєрідна підготовка до вправ у зв’язному описово-розповідному мовленні.
Форми роботи, що сприяють формуванню діалогічного мовлення:
- Давати відповідь на запитання (за малюнком, без наочності).
- Вміння поставити питання дорослому (за малюнком, без наочності).
- Продовжувати речення, враховуючи граматичні елементи (Наприклад: «іде в…», «іде по…», «іде біля …», «іде з…»).
- Виправляти деформовані речення.
- Розігрування діалогів
Одяг для відпочинку.
Наталя в магазині.
Наталя:
– Привіт, можете мені допомогти. Мені потрібний новий одяг для відпочинку.
Продавець:
– Добре.
Наталя:
– Мені потрібна сукня.
Продавець:
– Візьміть цю гарну зелену сукню.
Наталя:
– Ні, мені потрібна червона сукня.
Продавець дає Наталі червону сукню.
Наталя:
– І мені потрібні туфлі.
Продавець:
– Поміряйте ці чудові червоні туфлі.
Наталя:
– Ні, чорні туфлі
Продавець:
– Ох.
І дає Наталі чорні туфлі.
Наталя:
– Добре, червона сукня і чорні туфлі і … капелюх
Продавець:
– Вам підійде цей чорний капелюх.
Наталя:
– Ні, жовтий капелюх.
Продавець дає Наталі жовтий капелюх.
Наталя:
– Ідеально, тепер я готова до відпочинку.
Продавець:
– Тепер і мені потрібен відпочинок.
Розіграти перед дитиною міні-виставу. Дати відповіді на запитання:
- Про що вистава?
- Про кого я розповідала?
- Куди прийшла Наталя?
- Навіщо Наталя прийшла в магазин?
- Що попросила Наталя у продавця?
- Який одяг і взуття просила Наталя у продавця?
- Який настрій став у Наталі після покупки?
- Який настрій став у продавця після покупки Наталі? Чому?
Запропонувати дитини розіграти інсценівку з дорослим в ролях. Якщо буде потреба, скласти з дитиною план діалогу (схематичний, малюнковий).
Підготувала вчитель-логопед: Губеня І.В.