Дитина і комп’ютер

По-перше, необхідно відрізняти хворобливу пристрасть до чого-небудь від простої звички. Якщо це звичайне, нормальне, хоча й надмірне, спілкування з машиною, то дитина особливо не страждатиме у разі обмеження доступу до неї. Вона може поїхати з батьками на дачу, піти погратися з приятелями. І при цьому не стогнатиме, що «могла б зараз грати в комп’ютерні ігри…» Якщо ж це порушення, то обов’язково виникає залежність. Дитина вже НЕ МОЖЕ жити без предмета своєї пристрасті, надаючи йому перевагу над усім іншим. А якщо її відірвати від комп’ютера силою, то від плачу та голосних обурень дитина може перейти навіть до агресивних випадів.
Ця агресія може бути спрямована на себе (мене ніхто не любить, я нещасний, мені все забороняють) або на інших (ти зла, нічого не розумієш). Реакція буває дуже бурхливою, аж до шпурляння речами й грюканням дверима.

У разі комп’ютерної залежності в дитини різко порушується соціальна адаптація, контакти. Вона надає перевагу спілкуванню з розумною машиною, а не з однолітками. Машина відповідає на запитання, за її допомогою можна заочно завести друзів. Спілкування з ними відбувається через електронну пошту. А отже, можна ніколи не зустрічатися. І вони не побачать ні твій замалий чи завеликий зріст, ні юнацькі прищі, ні сутулу спину… 

«Друг», який може змінити особистість. 
Така ситуація часто пов’язана із сімейними проблемами. Передусім – це споконвічне порушення емоційного та духовного єднання між членами родини. Вони контактують лише на побутовому рівні. Незважаючи на те, чи всі матеріальні потреби задовольняються, чи не залишається незадоволеною найголовніша потреба – духовне спілкування, порозуміння. У дитини саме від цього залежить відчуття захищеності, потрібності. Якщо такого спілкування немає, вона починає шукати його на стороні, поза родиною.
Другий аспект полягає у впливі комп’ютера на особистість. Багато хто думає, що комп’ютер шкідливий сам по собі. Це не так. Вся справа в програмі. Існує чимало комп’ютерних ігор, які можуть спричинити зміни особистості. Деякі з них і створювалися з метою «перепрограмування» особистості. Зокрема, це ігри, в яких відбувається загибель одного з героїв (у переважній більшості в них грають хлопчики). Але можна натиснути кнопку і повернути «життя», почати гру спочатку. У психіці дитини поступово виникає установка на те, що смерть не є страшною, остаточною, її можна «переграти». У такий спосіб перемагається вроджена установка на «не вбий». Надалі такому підліткові легше вчинити самогубство або вбивство з дріб’язкового приводу – у підсвідомості закладено думку, що потім можна це «переграти».
Тепер проаналізуймо небезпечні моменти для дівчаток. Зокрема, в іграх, де пропонується вибрати «героїв», підібрати їм одяг, меблі. Потім – характер. Потім модель поведінки. Потім ти клацаєш кнопкою мишки і герой виконує певні дії. Здавалося б, нічого страшного, навіть цікаво. Але вся річ у тім, що вибирати пропонується із чітко заданих параметрів, які нав’язуються на рівні підсвідомості тому, хто грає. І до кінця гри дитині вже закладено установки і в матеріальному, і в моральному, і в етичному плані. Це називається психолінгвістичне програмування. Так формується «людина майбутнього».

ЛЮБОВ БАТЬКІВ–«ВАКЦИНА»ВІД ПОГАНОГО ВПЛИВУ

Що робити?  Як цьому жаху запобігти?
Із другим варіантом проблем менше. Батьки повинні час від часу пограти із сином/донькою в їхню улюблену гру. Життєвий досвід і здоровий глузд дорослих допоможуть швидко розібратися, що до чого, й пояснити все це дитині. Але треба запропонувати їй альтернативу – корисну й здорову гру або цікаве заняття. Тоді не виникне почуття образи й порожнечі.
Важче в першому випадку. Якщо відхід у віртуальну реальність пов’язаний із порушеннями емоційних зв’язків у родині, непогано поговорити про це з психологом або психотерапевтом. І не просто поговорити, а виконати отримані від них поради, що не завжди легко. За сучасного ритму життя важко звинувачувати батьків у тому, що вони мало уваги приділяють дітям. Але їх можна втратити. Тому важливо із раннього дитинства виділяти час, навіть за рахунок сну чи задоволень, на спілкування з дітьми. Не повчання й «читання моралі», а спільні ігри, розваги, розмови про друзів, роботу, проблеми. Потім, коли син чи донька підростуть, вони бачитимуть у батьках друзів, думка яких буде авторитетною, до якої дослухатимуться. І морально-етичні установки дитини вже не зможуть перемогти – ні впливом «поганих» друзів, ні впливом «поганої» гри. Це те, про що ми кажемо: з молоком матері передається і є духовною спадковістю.

ЯКЩО ПРОБЛЕМА ВЖЕ ВИНИКЛА?

Якщо момент проґавлено і в них вже виникли проблеми, ні в якому разі не сваріть дитину…
Отже. Якщо є проблеми – зверніться до психолога, порадьтеся. Або пошукайте в бібліотеці літературу на цю тему. Якщо все це недосяжне (сільська місцевість) – зверніться до розумних і хороших друзів, попросіть їх поговорити з вашими дітьми. Коли ви переживаєте, то можете говорити «неправильним» тоном. Та й дитина посоромиться висловити вам свої претензії, якщо контакт уже розладнано. А «дядькові Юрі» може розповісти. Після цього спокійно обдумайте ситуацію. 
Якщо головним рушієм у вас буде любов і співчуття до дитини, проблему можна буде розв’язати і без психотерапевта. А якщо образа – «я для нього… а він…» переможе, то й психотерапевт не допоможе. Отож, батькам потрібно працювати ще й над собою.
Але порада фахівця прискорить і полегшить процес пристосування до вимог моди й потреб ХХІ століття, вироблення психологічної безпеки. З комп’ютером не варто боротися. Наші діти вже не зможуть ні жити, ні працювати без нього. Натомість слід навчитися дотримуватися техніки безпеки й психогігієни.

ПРАВИЛА ПСИХОГІГІЄНИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Дитині не можна то дозволяти, то відмовляти в користуванні комп’ютером. Вона має точно знати – щоразу, коли виконає всі свої завдання, має право пограти на комп’ютері. Але завжди тільки у визначений для цього час.
Щоб дитина не плакала, а ви не гнівалися, не переривайте гру раптово. Подивіться на годинник і за 10 хвилин до кінця визначеного часу нагадайте дитині: «залишилося 10 хвилин,.. залишилося 5 хвилин,.. через хвилину – вимикаю». 
Як нагороду можна іноді – по вихідних – збільшувати цей час, але з умовою, що згодом дитина проведе на повітрі або в спортзалі такий само період (компенсація шкідливої дії).
Час від часу цікавтеся, в які ігри дитина грає. Хваліть за успіхи в іграх. Тоді в майбутньому ваші зауваження чи заборони сприйматимуться доброзичливіше.

ЗДОРОВ’Я ОЧЕЙ ГАРАНТУЄ РАЦІОНАЛЬНА ДІЄТА

Років двадцять тому окуляри починали носити в старших класах школи, тепер – у дитячому садку. Це свідчить про поширеність захворювань очей уже у ранньому дитячому віці. Ставши дорослими, ці особи краще бачити не будуть. А від гостроти зору залежить і фізичне та психічне здоров’я людини, і вибір кар’єри, зрештою її успішність. Слід урахувати, що 90% інформації отримується саме з допомогою цього органа чуття і що вплив зовнішніх чинників на око в останні роки значно зріс.
Тому саме життя змушує уважніше й дбайливіше поставитися до збереження зору як запоруки здоров’я та процвітання і громадянина, і нації. Причому, розпочинати потрібно з дитячого віку.
Найважливіше – домогтися, щоб дитина була здоровою, щоб її судинами не курсували мікроби, котрі зазвичай оселяються в організмі під час грипоподібних нездужань, хвороб носоглотки, кишечнику, карієс зубів. Потрібно, щоб дитина була рухливою, не мала зайвої маси тіла, проблем із опорно-руховим апаратом, ослабленою м’язовою системою. Що вищий загальний рівень здоров’я – то далі дитина від короткозорості та запальних хвороб ока.
Потрібно подбати про її загартування, активний спосіб життя (туризм, велосипедний спорт), фізкультурні вправи, що сприяють зміцненню імунітету та м’язового апарату, в тому числі очних м’язів, поліпшенню постачання очей киснем, зменшенню маси тіла.
Дуже  важлива  роль  у  запобіганні  хворобам  очей   належить  якісному харчуванню. Очам потрібно в 5 разів більше вітамінів А, С, Е, ніж будь-якому іншому органу. За кожного світлового імпульсу витрачається вітамін А, тому він для очей вважається найголовнішим. Існує навіть думка, що на початковій стадії короткозорості можна обійтися без окулярів, якщо збільшити споживання цього вітаміну. Крім того, вітамін А захищає слизові оболонки ока від пересихання, яке може спричинити кон’юнктивіт. Тому в дієті потрібно передбачити продукти, багаті на вітамін А; це оранжеві плоди, фрукти та зелень: морква, гарбузи, абрикоси, персики, кропива, кульбаба, шпинат, капуста, салат. Дієтологи доводять, що 70 г моркви на день (приправленої сметаною чи вершками) гарантують здоров’я очам.  Крім  моркви,  поліпшують  гостроту  зору  чорниці  та  лимонник китайський.
Носіями вітамінів С та Р є шипшина, обліпиха, чорноплідна горобина, овочі, ягоди, цитрусові. Вітамін Е надходить в організм з олій, жовтих плодів та овочів. Особливо корисний риб’ячий жир, жирна риба, горіхи, гарбузове та соняшникове насіння.
Необхідно споживати продукти, що містять антиоксидант селен: проросла пшениця, кукурудза, часник.
Багато спостережень науковців свідчать, що правильна дієта з дитинства є запорукою того, що в старшому віці не виникнуть такі страшні ураження очей, як катаракта, глаукома, помутніння кришталика, дегенерація сітківки.

ГІМНАСТИКА ДЛЯ ОЧЕЙ

Вправа 1

Не повертаючи голови подивитися повільно вправо, потім прямо, повільно повернути очі вліво і знову прямо. Аналогічно вгору і вниз. Повторити 2 рази поспіль.

Вправа 2

Виставити руку вперед з піднятим вказівним пальцем. Уважно подивитися на кінчик пальця, після цього перевести зір вдалину. Через 5 секунд знову повернути зір на кінчик пальця і так 5 разів поспіль.

Вправа 3 Робити кругові рухи очима за годинниковою стрілкою і проти неї, не повертаючи голови по 5 разів.