Без правильного дихання — удачі не бачити
«Дихай носом!» — часто повторюють дорослі дитині і вони абсолютно праві. Однак не всі усвідомлюють чому це так важливо для здоров’я. Інакше нам не довелося б бачити зимою, на вулиці дітей, у яких рот і ніс зав’язаний шарфом або хустиною, інакше не доводили б дорослі до таких ситуацій, коли дитина не може дихати носом.
Ми навчаємо своїх дітей тому, як потрібно правильно їсти, пити, ходити, говорити. А ось як дихати, на жаль, не вчимо. В результаті не використовуються величезні резерви здоров’я, які закладені природою в самому організмі.
Серед великої кількості часто хворіючих дітей неможливо зустріти не однієї дитини з нормальним носовим диханням. В більшості з них є аденоїди, гайморити, скривлення носових перегородок. Є також не мало дітей, у яких стан носоглотки є відносно благополучним, але із-за постійно закладеного носу у них також відсутнє нормальне дихання. Мало того, що в них відсутнє нормальне носове дихання, але й самі по собі аденоїди та неблагополучні гайморові пазухи рано чи пізно перетворюються на резервуари вірусної бактеріальної інфекції. А вона, не спить, і весь час дає про себе знати: чорними кругами під очима, відсутністю апетиту, періодичною гнійною нежиттю, головними болями, запаленням середнього вуха. І часто ця інфекція супроводжується періодичними різкими підйомами температурами тіла до 39–40˚. Більшість батьків навіть не усвідомлюють, що правильне носове дихання, вже само по собі може уберегти дитину від багатьох захворювань. Бажання вберегти дитину від застуди, особливо в морозні зимові дні, штовхає батьків на застосування такої міри, як укутування носу і роту. Хочуть чи ні, але своїми діями вони ставлять своїх дітей в екстремальні умови, так як тепер дитина вимушена дихати не сухим, а вологим повітрям. А вологе повітря як відомо володіє набагато більшими охолоджуючими властивостями.
Як відомо, «вхідними воротами» для збудників гострих респіраторних інфекцій служать верхні дихальні шляхи. Віруси і мікроби при сприятливих умовах інтенсивно розмножуються на слизовій оболонці, в наслідок чого і розвивається її запалення — з’являється нежить, кашель та інші симптоми. Тому, для того щоб по можливості уникнути захворювання і перегородити шлях вірусам і мікробам до трахеї, бронхам, легеням потрібно сильніше закрити «вхідні ворота», і одне з головних умов — це не допустити переохолодження верхніх дихальних шляхів та всього організму. Для цього дуже важливо, щоб дитина дихала через ніс.
При диханні через ніс повітря прогрівається значно краще, чим при диханні ротом. Проходячи через носову порожнину, повітря, яке вдихається, не тільки зігрівається, але і зволожується до потрібної межі і, що саме важливе, в значній ступені звільнюється від зовнішніх в ньому пилових частинок і бактерій. Причому під впливом виділяємого, слизовою оболонкою носу, особливої білкової речовини — лизоцима, яка має антибіотичні властивості, більшість бактерій гине. При диханні ротом всі шкідливі частини повітря проникають безпосередньо в глотку, гортань, трахею, бронхи що може викликати в них розвиток запального процесу. Не здивує те, що діти, з порушенням носового дихання особливо піддаються захворюванням органів дихання. Порушення носового дихання може призвести до значного порушення газообміну — кількість необхідного організму кисню зменшується на 25–30%. Уявіть собі, якщо це проходить кожен день, то положення стає жахливим. Дитячий організм, який росте, особливо чутливий до нестачі кисню: швидко настає кисневе голодування, знижується апетит у дитини, порушується обмін речовин, страждає біоенергетика. Постійне дихання ротом затримує ріст щитовидної залози; при цьому в значній ступені змінюється також біохімічний склад крові: зменшується кількість гемоглобіну, знижуються рівень цукру та кальцію. У такої дитини часто зустрічається розлад пам’яті, а більш серйозних випадках — затримка психічного і фізичного розвитку. Поряд з цим у таких дітей, постійно дихаючих через рот, відмічається неправильний розвиток лицьового скелету, нерідкі випадки порушення зі сторони нервової системи — головні болі, роздратованість, нервовий тик, нічні страхи, нетримання сечі і т. п. Відсутність нормального дихання призводить до застійних явищ у легенях, до розладу кровообігу. У таких дітей не рідко страждають зір, слух, і відмічаються розлади у системі травлення. В результаті того, що при диханні ротом повітря не проходить потрібної «біологічної обробки» такі діти нерідко хворіють ангіною, назофарінгітом, ларингітом, бронхітом, запаленням легенів. Часті і довготривалі хвороби серйозно підривають імунітет такої дитини.
Також утруднення носового дихання нерідко буває пов’язане з скривленням носової перегородки. Деякі скривлення носової перегородки розвиваються в наслідок звички спати на одному боці, особливо вниз лицем. І все це починається з раннього дитинства. Але ж виправити цей дефект дуже складно. В наслідок скривлення носової перегородки порожнина носа, зі сторони згину, звужується або закривається зовсім. Скривлення носової перегородки, особливо в ранньому віці, тягне за собою появу асиметрії лиця.
Іншою причиною порушення носового дихання — є збільшення аденоїдів. Вони представляють зручне місце для вірусів та бактерій, які розміщуються в їх борознах і щілинах. В своїй книзі «Як навчитися лікуватися від простуди» професор Г. Лавренова повідомляє рецепт старовинного гомеопатичного лікування аденоїдів різного ступеню. візьміть стакан теплої кип’яченої води, добавте 2 чайної ложки харчової соди та 18–20 крапель 10% спиртової настойки прополісу. Для промивання розчин наберіть у шприц і вливати розчин не поспішаючи в кожну половинку носу почергово, поки не використається весь. Процедуру потрібно виконувати 3–4 рази вдень протягом тижня.»
При постійному диханні ротом страждають також і зуби. Часто вони розташовані не вірно. В результаті формується не правильний прикус. Зуби, які виступають вперед підлягають постійному термічному і механічному впливу повітря і тому швидко руйнуються.
І все таки любі захворювання завжди легше попередити, ніж лікувати.
Для загартування маленьких дітей, навчиться виконувати наступну вправу. Запропонуйте дитині стиснути пальці в кулак. Під час видиху потрібно, щоб вона розкрила рот і як змога більше висунула язик, намагаючись кінчиком торкнутися підборіддя. Далі потрібно, щоб дитина затримала подих на 5–10 секунд, потім вдих, розтиснув пальці. Вправу повторювати 3–4 рази. Це покращує кровообіг в верхніх відділах дихальних шляхів, підвищує стійкість організму до нестачі кисню, холоду, мікробам.