Тактики стимуляції розвитку мовлення дітей раннього віку
Сучасні програми розвитку дитини дошкільного віку в реалізації завдань мовленнєвого розвитку наймолодших визначає як одне з найголовніших – навчити малюка слухати, чути й розрізняти:
- інтонацію голосу дорослого (веселу, лагідну, сувору);
- звуки природи (шум вітру, гавкання собаки,й щебетання пташок тощо);
- гру на музичних інструментах (піаніно, сопілка);
- наголос у словах;
- слова, що різняться одним звуком (чашка – кашка, мишка – мушка, тощо);
Крім завдань на розвиток слухової уваги та фонематичних процесів ставляться й інші завдання:
- вправляти в умінні чітко вимовляти звуки в словах, договорювати їх, не оглушуючи дзвінких і приголосних;
- збагачувати активний і пасивний словник дитини;
- формувати граматичні уміння (вживати кличну форму, вживати сполучники, займенники, змінювати слова за зразком);
- сприяти формуванню комунікативного мовлення (пояснювати, просити, запитувати, відповідати);
- формувати здатність розповідати напам’ять;
- заохочувати та схвалювати бажання дитини складати власні казки та оповідання;
Процес мовленнєвого розвитку дитини глибоко індивідуальний, неповторний. Терміни появи першого слова мають великий діапазон. Є випадки, коли дитина ще до року промовляє більше десяти слів. Інший приклад – на третьому році життя – жодного слова. За даними наукових досліджень мінімальний словник дітей віком 1 р. 3 міс. становив 4 слова, а максимальний 232. Всі діти нормально розвивались. Але відсутність мовленнєвих проявів у ранньому віці може бути показником серйозних захворювань:
- порушення слуху,
- алалія,
- аутизм.
В цих випадках, однозначно, необхідна допомога фахівців.
Соціальні причини запізнілої появи мовлення:
- дефіцит спілкування дорослих з дитиною. Дитина не має іншого шляху навчитися говорити як тільки наслідуючи мовлення дорослих. В такому випадку говорять про педагогічну занедбаність дитини;
- гіперопіка дитини. Батьки, зчитуючи жести, міміку дитини миттєво задовольняють потреби, що виникають у дитини. Необхідність докладати мовленнєвих зусиль не активізується;
- надмірність іграшок. Дитина маніпулює ними, емоційно реагує на дії з ними. Дорослі тішаться, що дитина на набридає їм, і вони мають змогу займатися своїми справами;
- використання дорослими спотвореного дитячого мовлення, так званого “сюсюкання” у спілкуванні з дітьми. Таким чином, у дитини з’являється спотворений зразок для наслідування і не виникає потреби в удосконаленні звуковимови;
В реалізації завдань мовлення дітей раннього віку як один із принципів, використовується принцип інтеграції.
Методи та прийоми:
- ігри – вправи;
- ігри – заняття;
- ігри – доручення;
- ігри з лялькою;
- бесіди на різноманітну тематику;
- розгляд картинок, книжкових ілюстрацій з супроводжуючим описом або бесідою;
- читання художньої літератури відповідно віку дитини;
- розучування потішок, забавлянок, невеличких віршів;
Напрямки профілактичного та корекційного навчання:
- проведення мовної гімнастики (вправи на розвиток мімічних м’язів і губ, артикуляційні, дихальні та голосові вправи);
- розвиток загальної моторики;
Артикуляційні вправи:
- жабка (посміхнутись, розтягнувши губки, а розслабити їх);
- слоник (випнути трубочкою напружені зімкнуті губи);
- полоскання (імітувати полоскання зубів);
- парканчик (зімкнути верхні й нижні губи, посміхнутись);
- лопатка (широкий язичок злегка висунутий з рота, покласти на нижню губу та розслабити);
- хованки (широкий язичок витягнутий з рота, розслабити потримати в такому положенні 2 – 3 сек. і заховати в рот);
- годинник (відкрити рота, висунути язик і рухати ним вліво та вправо. Слідкувати за тим, щоб язик не облизував губи);
- гойдалка (відкрити рота, почергово кінчик язика тягнути до носика та підборіддячка 3 – 4 р.);
- смакота (повільно облизати широким кінчиком язика почергово верхню та нижню губу);
Дихальні вправи:
- квіточка (вдихнути через ніс, легенько видихнути через складені трубочкою губи);
- морозець (зігріти долоні , вдихаючи та видихаючи повітря ротом);
- вітер (глибоко вдихнути й видихнути повітря через рот);
Дорослий слідкує, щоб дитина не піднімала плечі і не надувала щоки під час виконання дихальних вправ.
Голосові вправи в роботі з дітьми раннього віку використовуються на поєднання голосних звуків. Це в основному вправи імітаційного характеру:
- дитина плаче а – а – а або уа – уа – уа;
- дитина загубилася ау – ау – ау;
- кричить ослик іа – іа – іа;
Обов’язково потрібно дотримуватися гігієнічних вимог і не перенапружувати дитячі голосові зв’язки. Розвиток загальної моторики активізує мовленнєву діяльність дитини. Науковцями доведено, що мовленнєві центри і центри рухової діяльності знаходяться поруч. Активізація центрів рухової діяльності спричиняє активізацію мовленнєвих центрів. Тому вправи на координацію рухів, збереження рівноваги та їх виконання в певному темпі формує у дітей почуття певного ритму, що є основою формування фонематичного сприймання. Упродовж усього раннього віку чітко простежується залежність – разом з удосконаленням тонких рухів пальців відбувається і удосконалення мовлення. Дослідження засвідчують, що мовленнєві області формуються під впливом імпульсів, які відходять від пальців рук. Роботу з тренування пальців рук можна починати у віці 6 – 7 місяців з легкого масажу.
Найбільш ефективними є прийоми:
- катання кульок з різного матеріалу;
- перебирання великого дерев’яного намиста;
- перебирання дрібних камінців насіння крупи;
- складання пірамідок – втулок;
- шнурування та застібання ґудзиків;
- ігри з крупною мозаїкою, конструктором;
- всі види зображувальної діяльності;
- штрихування, обведення контурних зображень;
- ігри – вправи з пальчиками;
Особливе місце серед таких ігор посідають народні пальчикові ігри “Сорока – ворона“, “Кую – кую чобіток“, “Печу – печу хлібчик“. Вони розвивають у малюка слухову зосередженість, підвищують мовленнєву активність, викликають позитивні емоції. А також дають змогу інсценізувати невеличкі фольклорні твори без використання спеціального дидактичного матеріалу.