Що потрібно знати про туберкульоз

Що таке туберкульоз і шляхи його передачі

Туберкульоз-це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, котре передається переважно повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Туберкульоз у більшості випадків переважно вражає легені,але захворювання може виникнути у будь-якому органі,наприклад,нирках,хребті,мозку,лімфатичних вузлах,кишечнику,шкірі,статевих органах тощо.

Туберкульозом заражаються при вдиханні повітря, в якому є збудник захворювання – мікобактерія туберкульозу. Її ще називають паличкою Коха,на честь науковця,який відкрив цей збудник у 1882 році.

Цей мікроорганізм не схожий на інші мікроби. Його унікальність, насамперед, полягає у тому, що він є стійким до навколишнього середовища.

Мікобактерія туберкульозу не боїться холоду і нетривалого впливу високих температур. Вона тривалий час зберігається у навколишньому середовищі: у пилу,грунті,снігу ,льоді.

Інша особливість збудника туберкульозу полягає у тому, що він дуже стародавній і добре прилаштовується до людини, а людина до нього. Він легко попадає в організм людини,проте, частіше не викликає захворювання,а вступає в мирні відносини з імунною системою організму, яка контролює його перебування в організмі. В мирних стосунках з людиною паличка Коха знаходиться в сплячому стані в організмах більшості інфікованих осіб, проте захворювання не розвивається протягом їхнього життя. Лише у 10% осіб, які інфікувалися паличкою Коха, розвиваються захворювання. Це насамперед особи з ослабленою імунною системою внаслідок багатьох захворювань. В першу чергу,ВІЛ-інфекція, яка вражає імунну систему, а також інші хвороби,які значно її ослаблюють: цукровий діабет, захворювання, при яких людина повинна приймати препарати, які пригнічують імунну систему (лікування онкологічних, ревматичних захворювань,профілактика відторгнення органів при їх трансляції).

Крім зазначених категорій собі, що мають підвищений ризик до цієї хвороби, на туберкульоз, ймовірно, можуть захворіти особи , в яких імунна система зазнала ослаблення через надмірне перевантаження і виснаження організму. Такі стани бувають при перевтомі, надмірній праці і постійних стресових ситуацій, поганому харчуванні ( у тому числі виснажливих  гіпокалорійних дієтах), зловживанні алкоголем, наркотиками, тютюном тощо.

На туберкульоз можуть захворіти навіть особи з міцним імунітетом при масивному попаданні збудника захворювання в організм. Такі ситуації зазвичай виникають при близькому контакті з хворою на активний туберкульоз людиною через кашель, чхання, при розмові або попаданні в організм великої кількості повітря, яке заражене мікобактерією туберкульозу. Зараження може відбутися в закритих приміщеннях, які погано провітрюються, де перебуває або перебувала хвора на туберкульоз людина, у громадському транспорті, в магазині, кінотеатрі та будь-яких громадських приміщеннях з великим скупченням людей.

На відкритому просторі ризик зараження туберкульозом менший ніж у закритому приміщенні!

ОЗНАКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Туберкульоз тривалий час розвивається в організмі людини без будь-яких зовнішніх ознак. У цей період мікобактерія туберкульозу, яка потрапила в легені, починає розмножуватись в легенях або інших органах, а імунна система  намагається зупинити, або сповільнити цю агресію. Коли ступінь ураження органу набуває значних розмірів, людина починає відчувати нездужання і в неї спостерігається:

В деяких випадках може бути кровохаркання, біль у грудній клітці.

ЯК ДІАГНОСТУЮТЬ ТУБЕРКУЛЬОЗ

Для діагностування туберкульозу проводять рентгенографію органів грудної клітки і аналіз мокротиння на наявність у ньому мікобактерій туберкульозу.

Аналіз мокротиння – це надзвичайно важливе дослідження, оскільки дозволяє не тільки підтвердити діагноз « туберкульоз» , а й визначити чутливість мікобактерії туберкульозу до ліків.

У тих випадках, коли туберкульоз уражає інші органи, проводять спеціальні рентгенологічні дослідження цих ділянок (комп’ютерну томографію органів грудної клітки, черевної порожнини, голови,  урографію ) і в необхідних випадках біопсію ураженого органу для підтвердження діагнозу.

Правильно поставлений діагноз – це запорука успішного одужання і попередження непотрібних помилок.

ФОРМИ І СТАДІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

У 90% людей туберкульоз вражає легені. Розрізняють заразну форму туберкульозу легень «відкриту» і незаразну форму – «закриту». Заразна форма захворювання характеризується тим , що людина виділяє з мокротинням у навколишнє середовище мікобактерії туберкульозу , за «закритої» форми туберкульозу в мокротинні не виявляють мікобактерію туберкульозу і зазвичай такі пацієнти взагалі не кашляють.

«Закрита « форма туберкульозу – це зазвичай рання стадія захворювання, коли в легенях виявляють окремі невеликі ділянки запалення(1-2см.).  «Відкрита» форма – це більш просунута стадія захворювання , коли в легенях визначають великі ділянки запалення з розпадом легеневої тканини.

Позалегеневий туберкульоз- це незаразна форма захворювання. В таких випадках туберкульоз загрожує тільки життю людей , що захворіли. Для цих форм туберкульозу також характерні загальні ознаки інфекційного захворювання – нездужання , підвищення температури тіла, втрата ваги, потіння вночі, ознаки ураження конкретного органу – збільшення лімфатичних вузлів, головний біль, болі у хребті або суглобах, ураження шкіри тощо.

ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Оскільки  туберкульоз – інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія, лікування спрямоване саме на знищення збудника за допомогою антибактеріальних препаратів.

Інших методів лікування не існує.

Сьогодні розроблено ефективні схеми протитуберкульозного лікування, які дозволяють вилікувати 100% хворих з новими випадками захворювання.

Ці препарати  називають протитуберкульозними препаратами I ряду ( ізоніазид, рифампіцин)

Протитуберкульозні препарати – це антибактеріальні засоби, прийом яких вимагає дотримання 3-х обов’язкових правил для попередження їх неефективності:

Якщо не дотримуватись цих правил, мікобактерія туберкульозу швидко (протягом 2-3 тижнів) набуває нечутливості до призначеного лікування , а захворювання починає розвиватися та набувати невиліковних форм.

ХАРЧУВАННЯ ТА СПОСІБ ЖИТТЯ

Хворим на туберкульоз рекомендується збалансоване калорійне харчування.

З цією метою необхідно вводити до харчування  збільшену кількість білка.  Рекомендують – молоко, риба, яйця, м’ясо.

Кількість жирів рекомендується в межах фізіологічної норми (100-120г на добу ).

Причому, слід надавати перевагу жирам, які легко засвоюються та містять велику кількість вітаміну А (вершкове масло, молоко, вершки, сметана). Близько1/3 жирів повинні бути рослинного походження

Кількість вуглеводів рекомендується в межах фізіологічної норми (450 – 500 г на добу).

У випадку коли при туберкульозі має місце порушення вуглеводного обміну (збільшена маса тіла), хворим слід обмежити вживання вуглеводів до 300-400г.

Хворі на туберкульоз страждають на дефіцит вітамінів( особливо аскорбінової кислоти, вітаміну А, та вітамінів групи В). їм потрібно вживати молочні продукти, рибячий жир, яєчний жовток, продукти, що містять каротин (морква, томати, абрикоси, червоний перець та інше). Особливе значення мають вітамінами групи В, велику кількість вітамінів групи В ( свіжі овочі, м’ясо , страви з висівками, пивні або пекарські дріжджі), їх приймають у вигляді препаратів протягом усього періоду лікування.

ПРОФІЛАКТИКА ДЛЯ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ХВОРОГО НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

Всім дорослим членам сімї і дітям підліткового віку роблять рентгенограму(флюрограму) органів грудної клітки, маленьким дітям-пробу Манту. Профілактичні заходи можуть включати прийом препаратів.