Наша Інна – особлива!
Наша Інна – особлива!
Народження дитини – це довгоочікувана і особлива подія у житті кожної родини.
Бог подарував у нашу сім’ю бажану донечку Інну. З її появою було стільки радості, щасливих моментів, вона була для нас великим благословенням і третьою дитинкою у нашій сім’ї.
До трьох місяців Інночка була, на перший погляд, як і всі здорові дітки, але при черговому огляді лікаря прозвучав дуже невтішний діагноз-вроджена вада серця. Здавалося, що життя навколо втратило свої барви, прогнози були дуже невтішними, але ми вірили що з Божою допомогою у нас все вийде. Донечка самостійно сиділа лише у 8 місяців, стала ходити у 1 рік і 7 місяців. Коли вже її однолітки могли розповісти про все, що бачать навколо, ми не чули жодного слова.
Та ми її менше від цього не любили, навпаки з любов’ю, терпінням і молитвою до Бога чекали хоч би одного нового слова. Проходив час, вона підростала, потрапила у чудовий садочок «Пагінець», де її огорнули турботою, любов’ю і, дякуючи Богові і всім працівникам садочка, які беруть безпосередню участь у її житті і вихованні, у нас вже є дуже гарні результати. Ми віримо що і надалі все буде добре.
Слухняна дитина-місія здійсненна.
Нам дуже подобається цей вислів : «Слухняна дитина – місія здійсненна». Коли ми чуємо запитання: «Якою ви хочете бачити свою Інну, коли вона виросте?», то відповідь дуже проста – щирою, порядною, вихованою людиною! Але не все так просто у житті. В своїй сім’ї ми намагаємося з дітками будувати дружні відносини, засновані на порозумінні, злагоді, взаємоповазі та любові. Щодня у молитві просимо Бога для наших діток мудрості, щирості, любові, разом читаємо Біблію, адже там є дуже багато рекомендацій як для нас ,батьків, так і для дітей.
Заохочення і покарання.
Вважається, що для того, щоб малюк щось запам’ятав, потрібно йому про це сказати як мінімум п’ять разів. Тому у вихованні своїх дітей ми намагаємося домовитись з дитиною, заохотити, дозволити попробувати під наглядом щось самій, дати зрозуміти, що за свої вчинки потрібно нести відповідальність. Ніколи на називати своїх дітей недобрими словами, розмовляти грубо, і, саме головне, дати їм відчути що вони найкращі, бажані і огорнуті батьківським теплом і любов’ю. І просто проводити якнайбільше часу, на скільки це можливо, з своїми синочками і дочками. Адже час так швиденько пролітає, і малими діти будуть зовсім не довго.
