Як правильно відповідати на безкінечні дитячі “Чому?”

батькам

Іноді дитячі безперервні «Чому?» починають набридати. Особливо ті, які ставлять в безвихідь навіть батьків зі стажем. Чому від дитячих запитань не варто відмахуватися і як правильно відповідати на питання чомучки – розповідає доцент факультету філософії Тілбургского університету (Нідерланди) Маттео Коломбо.

Джерело: aeon

Коли мені було близько чотирьох років, я задала мамі одне зі своїх перших запитань-чомучок: «Мам, чому Піппо живе під водою?». Мама тоді пояснила, що Піппо, наша золота рибка, це риба, а риби повинні жити в воді. Але така відповідь мене абсолютно не влаштувала, і я стала допитуватися: «А чому? Чому ми тоді не можемо так жити?». Мама відповіла: «Риби дихають тим повітрям, яке вони беруть з води. А ми так не можемо». Після цього я одразу ж задала нове питання, абсолютно не пов’язане з попереднім: «А з чого складається лід?». «З води», – ні про що не підозрюючи, відповіла мама. А через пару днів знайшла нещасну Піппо в морозильнику.

Так, як і більшість чотирирічних дітей, я дивувалася всьому, що відбувалося навколо. І як тільки я навчилася добре розмовляти, я почала задавати море питань про те, як тут все влаштовано. І це стало дратувати дорослих: адже навіть коли вони відповідали, мої висновки іноді були абсолютно непередбачуваними. Приблизно як в тій ситуації з Піппо. Але саме ці пояснення дорослих і власні помилки і мотивували мене вивчати навколишній світ ще задовго до того, як я вирушила в школу.

Що таке хороша відповідь на дитяче питання «Чому»? Для початку важливо зрозуміти, як відбувається процес пізнання у дітей. Насправді, він багато в чому схожий на процес пізнання дослідників: і діти, і вчені дивляться на світ і намагаються знайти якісь закономірності. Вишукують порушення якихось схем, намагаються зрозуміти їх. Тому способи аргументації для дітей і вчених побудовані приблизно однаково.

Для дитини відповідь на питання «чому?» – спосіб пізнання світу.
Німецький і американський філософ Карл Гемпель в 1960-х роках виділив три основні моделі хорошого пояснення:

За цією моделлю, пояснення – це аргументи, які показують, що ваша відповідь логічно випливає з якогось загального закону. Наприклад, при відповіді на питання «Чому маленький флагшток кидає тінь довжиною десять метрів?» потрібно розповісти про закони оптики (згадати висоту флагштока і кут падіння сонячного променя на землю). І це буде гарне пояснення: воно покаже, що конкретне явище відбувається в конкретних обставинах і при дотриманні загального закону, а не саме по собі.

Хороші пояснення – це якийсь єдиний принцип, який можна застосувати до різних ситуацій. «Чому сонце не падає на землю?» – «Тому що воно величезне і дуже далеко від нас, а впасти може тільки те, що близько від землі – так працює закон гравітації». І місяць тому не падає, і інші планети.
Взагалі, за допомогою закону всесвітнього тяжіння Ньютона і теорії еволюції Дарвіна можна пояснити дуже багато явищ і зробити це дійсно добре.

Це, мабуть, найпопулярніша модель серед філософів. За нею хороші пояснення повинні перерахувати ті частини і дії, які змушують речі траплятися. На питання «Чому це вікно розбилося?» підходящою відповіддю буде: «Тому що хтось кинув у нього камінь». А відповідаючи на запитання «Як кров надходить в кожну частину тіла?» Потрібно розповісти про серце, кровоносні судини системи кровообігу та їх функції.

При відповіді на питання-чомучки важливо пам’ятати: для дитини «Чому?» – це спосіб пізнання світу, а ви – джерело інформації. Дитина запам’ятає ваші пояснення і буде спиратися на них, коли зіткнеться з певною життєвої ситуацією.

Але що робити, якщо ви самі не знаєте відповіді на якесь питання? У такому випадку варто чесно в цьому зізнатися і пообіцяти обов’язково з’ясувати. Або запропонувати дитині пошукати цю відповідь разом. До речі, корисно буде почитати пізнавальні книги, які допоможуть по-дорослому відповісти на дитячі запитання – тоді питання «Чому персики волохаті?» і «Чому дме вітер?» точно не поставлять вас в глухий кут.