П’ять міфів про інклюзію
Міф 1: Інклюзія – це просто.
Факт: Інклюзія вимагає значних зусиль від усіх сторін, і навіть в цьому випадку немає ніяких гарантій успіху. Ось деякі з тих кроків, які мені як мамі доводиться регулярно робити, щоб допомогти своєму синові бути включеним нарівні з іншими дітьми:
- Я заздалегідь відвідую всі громадські місця, щоб переконатися, що сенсорне середовище в них є підходящим.
- Я завжди ношу з собою сенсорну «аптечку», щоб він міг знизити свою тривожність в певних ситуаціях.
- Я визначаю, в які моменти йому потрібна додаткова допомога або терпіння з боку оточуючих, і пояснюю його потреби продавцям магазинів, бібліотекарям і так далі.
- За тиждень до початку занять я ходжу по порожній школі разом з сином відповідно до його розкладу.
- Я знайомлю сина з вчителями і допомагаю йому підготувати листівку «Все про мене».
- Я заздалегідь репетирую з ним різні соціальні ситуації і вчу етикету.
«Це дуже багато роботи, бо у тебе повинні бути запасні плани для запасних планів».
Дуже часто виявляється, що для забезпечення інклюзивного середовища потрібно виконати багато роботи заздалегідь. Це включає розмову з керівництвом про те, що доречно в даній ситуації, і спільна робота, щоб переконатися, що всім буде комфортно, принаймні, що будуть зроблені зусилля, щоб усім було комфортно. Це може включати бесіди з охоронцями магазину, наприклад, про те, як реагувати в разі істерики … і, що ще важливіше, чого не робити в цьому випадку. Це може включати бесіди з офіціантками про можливі проблеми і таке інше – все залежить від ситуації.
Міф 2: Інклюзія означає, що всі щасливі, і ми всі прекрасно ладнаємо один з одним!
Факт: Інклюзія сповнена сюрпризів, і далеко не всі ці сюрпризи приємні. Іноді здається, що інклюзія створює більше проблем, ніж вирішує – але ми можемо вчитися на минулих помилках і враховувати їх під час наступної спроби. Я дізналася, що повинна бути гнучкою, готовою змінюватися, оскільки моя сім’я змінюється. З плином часу «невдачі» допомогли налагодити довіру з друзями і членами сім’ї, і в результаті тобі вже не так важко зважитися спробувати знову. Як сказала Кері: «Справжня інклюзія можлива в ідеальному світі … але ми, безумовно, не живемо в ідеальному світі … ПОКИ ЩО!»
Міф 3: При деяких видах інвалідності не підходить інклюзія.
Факт: Якщо ви дихаєте, інклюзія вам підходить. Є багато дуже творчих підходів до інклюзії, наприклад, можна дуже поступово адаптувати людини до нового середовища і поступово збільшувати час, який вона проводить в новій ситуації. Інший спосіб – виявити інтереси людини і розвивати інклюзивне середовище на основі цих інтересів. Наприклад, якщо комусь подобається малювати, то він може брати участь у гуртку малювання разом з членом сім’ї один раз в тиждень. Якщо цей досвід виявиться успішним, він може записатися на інші заняття в тій же студії і освоювати роботу з іншими матеріалами.
Міф 4: Інклюзія корисна тільки людям з інвалідністю.
Факт: Інклюзія допомагає всім стати продуктивними членами суспільства. Коли люди бачать, що людина отримує необхідну підтримку, щоб брати участь в якійсь ситуації, це говорить їм про те, що вони теж зможуть отримати таку допомогу, якщо вона їм знадобиться. Вчителі повідомляють, що атмосфера класу стає більш поважною і продуктивною, коли в клас включені учні з інвалідністю. Інклюзія дає дітям ті уроки, яких не знайти ні в одному підручнику, вона заохочує особисту ефективність та розвиває взаємозалежність, коли кожен може зробити значний внесок. Дослідження знову і знову показують, що учні без інвалідності домагаються кращих результатів в різноманітному, інклюзивну класі.
Міф 5: Інклюзія – це просто чергова мода, з часом від неї відмовляться.
Факт: Схоже, що від інклюзії нікуди не дітися, і на те є кілька причин:
- Надання освітніх послуг в інклюзивних школах вигідніше, ніж створення окремих шкіл, і воно пов’язане з більш високими досягненнями для всіх учнів.
- У США 40 років тому федеральне законодавство змінили, і з тих пір все учні мають право вчитися в «найменш обмежуючому середовищі», і їм гарантується «безкоштовна і відповідна державна освіта», у багатьох випадках це означає повну інклюзію в загальноосвітній школі або часткову інклюзію, в залежності від особливостей дитини.
- На міжнародному рівні інклюзія зараз визнана універсальним правом людини.
- Протягом найбільшої частини людської історії суспільство було інклюзивним. Це ідея сегрегації людей з інвалідністю в спеціальних місцях стала відносно недавньою «модою», яка, на щастя, дійсно пройшла!
ДЖЕРЕЛО: Friendship Circle