Виставка творчих робіт «Осінні фантазії». Група №5 «Дивоцвіт»
Картину осені так важко змалювати,
Вона мінлива, гарна, чарівна.
Могутній клен розкинув жовті шати
І павутинки тоненька струна
На сонці так виблискує іскристо,
Здається, лиш торкнися — зазвучить!
В бездоннім небі синьо й чисто-чисто,
Туди злетіти хочеться на мить!
А в лісі жовта осінь догорає
І гріється у сонячнім теплі.
Яскравий лист під сонечком кружляє
І лине, наче пташка, до землі.
У небі синь бездонна і врочиста,
А на землі вже осінь догора.
І на душі спокійно так і чисто.
Це так приходить осені пора…
А осінь вже постукала в вікно.
Чарівна осінь, сонячна і світла.
Ще гріє серце сонячне тепло,
Зелена барва на лугах не зникла.
Ще синє небо радістю цвіте
І хори коників лунають стоголосо.
А вдень і не подумаєш про те,
Що у дворі твоїм пригрілась осінь.
Цвітуть жоржини, наче у раю,
Всі кольори ввібрали диво-квіти.
Земля їм віддає красу свою,
Та вже не довго їм палахкотіти.
Бо над віконцем ластівок нема,
Лелеки в небі до тепла гайнули.
Верба над річкою схилилася сумна,
Веселі літні дні уже минули.
Лісом осінь походила —
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
***
Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
