Колискова в житті дитини
Виховання дитини пов’язане з радощами та розчаруваннями, досягненнями і невдачами. Мабуть, цієї двоїстості нікому з батьків не уникнути. Але як зробити так, щоб спілкування з власною дитиною, її виховання давали насолоду і щастя? Адже, як учить народна мудрість, за добрих дітей Бог додає віку батькам, а за поганих – вкорочує.
Сьогодні, на жаль, сприймається як норма те, що батьки мало часу приділяють вихованню дітей, а роль домашнього вихователя виконує телевізор. Оскільки ж телевізійні передачі не фільтруються батьками, то діти виховуються на мультфільмах, фільмах, різноманітних шоу, які часто не те, що не несуть ніякої виховної ідеї, а, навпаки, завдають шкоди розумовому та психічному розвиткові малюків. Прикро, що деякі сучасні батьки усвідомлюють лише два свої обов’язки- нагодувати та гарно вдягнути дитину. Але цього зовсім недостатньо для того, аби дитина виросла порядною людиною, повноцінним громадянином.
Навіть найдорожчі іграшки та речі не навчать малюка ввічливості, чуйності, працьовитості.
Дітям украй необхідна присутність дорослих та постійне спілкування з ними. Мусимо констатувати, що сьогодні почасти втрачено можливість постійного спілкування дитини із старшими членами родини, особливо з дідом та бабусею, які здебільшого живуть окремо і не мають часу та можливості для виховання онуків, для того, щоб розповідати їм казки, співати народних пісень… та й з материнських вуст сучасні діти рідко чують народну потішку чи колискову. Молоді батьки недооцінюють величезне виховне та пізнавальне значення фольклору. Це й не дивно. Адже мало хто з них самих може пригадати, що їм колись співали колискових пісень. Отже, здавалося б, коло замкнулося. Проте педагоги ніколи не втомляться пояснювати батькам важливість використання колискової у вихованні та розвитку дитини.
Українські колискові пісні завжди привертали увагу дослідників народної творчості, поетів, композиторів. Пісня матері зачаровує своєю ніжністю, мелодійністю, несе тепло, яке може випромінювати лише голос рідної людини, фізіологічне й чуттєво міцно пов’язаної з малям. Саме під впливом колискових пісень, які дослідники ще називають материнськими, у дитини виховується любов до природи, Батьківщини, повага до старших. З раннього дитинства малюк живиться звуками рідної мови. Через пісню запам’ятовуються фонетичні, лексичні й морфологічні її особливості, що пізніше допомагає людині передавати найтонші відтінки почуттів і думок. Так поступово, в ненав’язливій формі відбувається перше усвідомлення своєї національної самобутності.
Магія колискових пісень полягає у своєрідній манері виконання. Багаторазове поколисування, повторення однієї і тієї самої музичної фрази-поспівки у вузькому діапазоні із застосуванням одноманітної ритміки позитивно впливає на фізичний стан дитини, гіпнотично діє на її психіку й швидко заколисує. “Материнські” пісні можна вважати першоджерелом духовності, моральності, чемності, чесності. Це перші поетичні та музичні твори, до яких долучається малюк Непомітне введення у світ мистецтва через колискову, поза сумнівом, формує у дітей любов до української культури, народного мистецтва.
Колискова пісня цікава дітям своїм змістом, яскравими образами, кумедними ситуаціями. Головний персонаж багатьох з них – Котик. У народних казках, потішках кіт завжди постає другом людини, що оберігає її від злих сил. Він може бути сірий, білий, волохатий, інколи котів може бути й двоє.
Основна мета колискових пісень, де котик головна дійова особа, – заспокоювати, бо сон приносить дитині здоров’я, дає сили, а яка мати не бажає своїй дитині цього.Отож саме кіт І виконує функцію присипання маляти.
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота.
Як буде кіт воркотати,
То дитина буде спати.
Ходить кіт по горі,
Носить сон в рукаві.
Всім дітям продає,
Василькові так дає.
Переважно Котик сам заколисує дитину, та іноді кличе на допомогу – наприклад, мишку чи ще когось.
Ой ти, кіт-воркіт,
На віконечко скік,
А з віконця в хижку.
Піймав котик мишку,
Кинув у колиску.
Мишка буде пискотать
А дитина буде спать.
А-а-а, котки два, Котку-братку,
Сірий, білий обидва. Дай нам ляльку
По капусті ходили Для (Оксани)
Ляльку в хустці носили. На забавку.
Підростаючи, малюк на прикладі дій, вчинків кота, здобуває перші знання про “добре”, “погано”, “не можна”.
А-а, котки два, Люляю, люляю,
Побилися обидва. Котика полаю,
За якую винку? Щоб по ночах не ходив,
За Гриця-дитинку. Малих діток не будив.
А-а-а-а! А-а-а-а!
Так поступово через колискову пісню перед дитиною розширюється життєвий простір, в якому вона перебуває, розгортається модель найближчого і зрозумілого для неї світу: вона отримує уявлення про певні норми поведінки та необхідність дотримуватися їх. Маля вчиться схвалювати чи засуджувати дії персонажа, в його вдачу закладається почуття справедливості, вміння відрізняти добрі вчинки від поганих.
Ой ну, коту, коту,
Та й наробив шкоду.
Заховався в куточок,
Тільки видно хвосточок.
Стала баба кота бить:
– Не вчись, коте, красти,
Та вчися робити,
Черевики шити.
Кота, кота, коточок,
З’їв бабин медочок,
Та ще й каже:
“То не я,
То бабине котеня”.
Цікаво, що в давніх колискових піснях допускається фізичне покарання за “неправедні” вчинки – не можна красти, не можна робити шкоду, не можна байдикувати. Але фізичне покарання – крайній метод виховання. Ширше використовуються роз’яснення, научіння, попередження.
Відмітною рисою українського народу є працьовитість. Повага до праці також закладається у свідомість дитини через колискові пісні. Ця тема звучить у багатьох з них.
Е-е, дитино,
Поїдемо по сіно.
А я буду
сіно класти,
А ти будеш
бички пасти.
Е-е-е! Е-е-е!
Бити кицю, бити
Бити кицю, бити,
Не хоче робити,
Бити кицю по лапках,
Хай не ходить по лавках. А-а-а-а! А-а-а-а!
Ой ну, коте рябку,
Ми посієм маку,
Скопай мамі грядку,
Та ще й пастернаку,
Малу-невеличку,
Та насадим квіточок
Як із рукавичку.
Забавляти діточок.
Знаходимо в колискових піснях і початкові відомості щодо безпеки життєдіяльності. Зокрема, вже із самого народження дитину привчають бути обережною, уникати небезпеки.
Ой ти, коту, коту,
Не лізь на колоду,
Бо впадеш у воду. А-а-а-а!
А-а, кицю!
Пішла по водицю,
Та й упала у криницю.
Пішов котик рятувати
За вушечко витягати.
Ото тобі, кицю,
-Не лізь у криницю.
Сьогодні у вжиток широко входять не тільки народні колискові пісні, а й ті, що створені поетами та композиторами. Цікаво, що в них поєднуються сучасні тенденції з елементами традиційних українських народних колискових. Новим у них є насамперед музичне оформлення пісні (аранжування). Використання сучасних музичних інструментів дає змогу створити музику, насичену ефектами, безумовно привабливими для дітей. З’явилися в колискових піснях і новітні елементи, персонажі, предмети з життя сучасної дитини. У них можемо побачити казкових героїв із відомих дитячих мультфільмів (Колобка, Карлсона, улюблених персонажів з Простоквашина, капітана Врунгеля та його команду тощо), речі та явища сьогодення (“Снікерси”, “Мілківей”, “Лего” тощо). Зокрема, цю тенденцію яскраво характеризує колискова Світлани Шацької “Спи, мій сину!”
Спи, малечо, спи,
Йдуть у гості сни:
Карлсон й Колобок
Принесуть казок.
Спи, засни, мій сину,
Спиться мандарину,
Лего” й “Мілківей”
Сплять біля дітей.
Хай до тебе в сні
Прилетять пісні
Й наспівають знов
Про мою любов.
У той же час переконуємося, що нові колискові органічно поєднані з традиційними народними, саме від них іде неповторна українська мелодійність, наспівність і багаторазове повторення однієї музичної фрази-поспівки у вузькому діапазоні із застосуванням одноманітної ритміки. І в сучасних колискових зустрічаємо давно відомих популярних у народній творчості персонажів (Котика, Дрімоту, Сон тощо).
Звичайно, діти краще сприймають пісні про те, чим вони живуть сьогодні. Водночас, вважаємо, не варто відкидати й те традиційне українське, що лежить в основі старих народних колисанок, а саме: величезний виховний потенціал, магічну енергетику, яка передається від покоління до покоління. Отже, нехай ваше малятко росте здоровим і веселим.
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не боліло
На серденьку не кволіло.
Соньки-дрімки в колисоньку,
Добрий розум в головоньку,
А рісточки у кісточки,
Здоров’ячко у сердечко,
А в роток говорушеньки,
А в ніженьки ходусеньки,
А в рученьки ладусеньки..
Тож не дивно, що серед усіх народних пісень особливою красою виділяються колискові, які супроводжували чи не найвідповідальніший час у житті кожної людини. Найперші’роки життя для дитини дуже важливі, адже саме в цей період відбувається найбільш стрімкий фізичний і розумовий розвиток. Настільки багато за такий короткий проміжок часу людина більше ніколи не зможе осягнути. Це велика таємниця життя, яку розгадати можуть тільки сама дитина та її мати. Власне, матері традиційно належить найголовніша роль у вихованні маленької особистості.