Як правильно давати дитині гаджет

батькам

Середньостатистична дитина проводить більше часу в електронних гаджетах, ніж в іграх з однолітками, а більшість підлітків знаходиться онлайн практично цілодобово.  І батьки далеко не завжди подають правильний приклад. Британське дослідження показало, що в той час як 6 з 10 батьків переживають, що їхні діти проводять занадто багато часу перед екранами, 7 з 10 дітей впевнені, що це батьки не вилазять з електроніки.

Американська асоціація педіатрів (ААП) ще 30 років тому запропонувала два простих правила, що стосуються виховання дітей в світі медіа:

Але 30 років тому люди ще не дуже добре уявляли собі, що таке переносний телефон, не те що смартфон. Мова тоді йшла в основному про телевізор.

ААП навіть проводила дослідження, спрямовані на вивчення впливу екрану на мозок дитини. В експерименті задіяли 60 чотирирічних дітей. Їх поділили на дві групи. Перша група 10 хвилин дивилася мультфільми по телевізору, друга – малювала олівцями в іншій кімнаті. Потім всі діти пройшли один і той же тест на когнітивні здібності. Половина, яка дивилася телевізор, впоралася з тестом набагато гірше. Швидка зміна картинок в величезному медіапросторі, починаючи від електронних ігор і закінчуючи соціальними мережами і мессенджерами, стомлюють мозок. Особливо дитячий.

При цьому варто визнати, що обмежити користування електронікою до двох годин на день уже практично неможливо. Особливо якщо мова йде про підлітків, значна частина життя яких зараз проходить в соціальних мережах. До того ж, якщо дитина дві години робила завдання для школи на комп’ютері, чи означає це, що тепер вона не може подивитися свою улюблену передачу на ніч?

Нещодавно ААП освіжила свої рекомендації щодо дітей та електронного простору:

  1. Медіа – всього лише ще одне середовище. Діти роблять те ж саме, що і завжди, тільки віртуально. Як і будь-яке довкілля, медіа може привносити в їхнє життя і хороше, і погане. Не варто повністю від нього відмовлятися.
  2. Батьківські обов’язки не змінилися. Правила, які регулюють реальне життя дитини, поширюються і на віртуальне.  Встановіть межі – діти їх чекають і потребують. Навчайте доброті.
  3. Необхідний зразок для наслідування. Обмежте своє споживання медіа. Не можна вимагати від дитини підпорядкування правилам, якщо ви самі їх порушуєте. Виховання дитини вимагає реального спілкування, а не віртуального.
  4. Ми вчимося один в одного. Діти розвиваються краще через комунікацію. Розмови батьків з малюками – все ще найважливіший фактор розвитку мовлення, на відміну від пасивного перегляду відеороликів. Чим більше живого спілкування використовується в медіа, тим краще (наприклад, розмови по скайпу з батьком у відрядженні).
  5. Контент має значення. Якість інформації важливіша, ніж платформа, з якої дитина її отримує. Обмежте кількість жорстокого та безглуздого контенту.
  6. Співучасть вітається. Участь сім’ї в медіапросторі полегшує соціальну взаємодію і навчання. Зіграйте в відеоігри разом з вашою дитиною. Ваша участь визначає те, як дитина розуміє медіапростір. Ви спрямовуєте її.
  7. Перерва важлива. Креативність розвивають не гаджети, а безструктурні ігри офлайн. Зробіть щоденний час, проведений за межами екранів, пріоритетним.
  8. Встановіть межі. Використання техніки, як і всі інші види діяльності, вимагає розумних обмежень.
  9. Бути онлайн – це нормально. Взаємини в інтернеті необхідні для розвитку підлітків. Соціальні мережі можуть допомогти сформувати дитячу індивідуальність. Навчіть свою дитину правильній поведінці як в реальному, так і у віртуальному світі.
  10. Створіть зони “вільні від техніки”. Наприклад, сімейна вечеря або поїздка в машині.
  11. Діти завжди залишаються дітьми. Вони будуть помилятися, використовуючи гаджети. Ці помилки можуть перетворитися в досвід. Проте деякі порушення – секстинг або розміщення в мережі небезпечних зображень – це сигнал батькам про те, що необхідно втрутитися.