Психологічна готовність до школи
З арифметикою, читанням все простіше – читати і писати тепер прийнято прямо з пелюшок. І якщо до п’яти-шести років дитина цього не навчилася, то за рік її з легкістю навчать цим премудростям на будь-яких курсах по підготовці до школи або в дитячому садку.
Але як же все-таки бути з психологією? Що являє собою загадкова психологічна готовність до школи, чи потрібно нею спеціально займатися? Або, може, вона в дитини вже давно є, а ми про це і не знаємо?
Психологи виявили чотири види психологічної готовності до школи.
Особистісно-соціальна готовність
Вона полягає у тому, що дитина до моменту вступу до школи готова до самостійного спілкування, взаємодії – як з дорослими, так і з однолітками.
Насправді, сучасні першокласники далеко не завжди вміють це робити. Особливо важко їм виконувати завдання, які вимагають спільних зусиль, тісного контакту один з одним. Найчастіше цей симптом виражений у «домашніх» дітей, які ніколи не відвідували дитячий садок – у цих дітлахів мінімальний досвід у вирішенні конфліктних ситуацій, прийнятті спільних рішень.
Запитання, які варто собі поставити:
- Чи легко ваша дитина зав’язує контакти з іншими дітьми і дорослими? Чи не занадто часто ви берете на себе її функції?
- Чи вміє ваша дитина знайомитися з однолітками, проситися та запрошувати у гру?
- Чи вміє враховувати інтереси інших учасників гри, дотримуватися черги?
- Вміє вирішувати конфліктні ситуації, йти на компроміс, чи плаче, сердиться і не вміє домовитись?
- Чи вміє попросити про допомогу, запитати про щось у сторонніх дорослих?
- Чи вміє виконувати роботу спільно з іншими дітьми? Розподіляти між собою завдання, домовлятися, допомагати, робити свою частину?
- Вміє піднімати руку, коли знає відповідь, чи чекає, доки звернуться безпосередньо до неї?
Емоційно-вольова готовність
«А не буду, бо не цікаво (занадто легко, або, навпаки, занадто важко)!». Чому дитина, яка блискуче займалася до школи на розвивашках і в садку, часом отримує глибоке розчарування від школи?
Звичайно, тут багато залежить і від педагога, і від системи освіти, яка, на жаль, залишає бажати кращого і розрахована на середньостатистичного учня. Але справа не тільки в цьому.
Адже заняття для дошкільнят і шкільні уроки – це все-таки різні речі. Якщо перші – перш за все, гра, то другі – система навчання. І далеко не завжди це навчання буде цікавим і захоплюючим. Тому дуже важлива ознака готовності до школи – вміти робити не тільки те, що хочу, але і те, що треба, не боятися труднощів, вирішувати їх самостійно.
Як не дивно, розвинути ці якості допоможе знову-таки гра. Тільки гра особлива – за правилами (від примітивних «ходилок» з кубиком до шахів, «меморі», доміно та ін.). Адже саме такі ігри вчать спокійно чекати свого ходу, з гідністю програвати, вибудовувати свою стратегію і при цьому враховувати постійно мінливі обставини і т.д.
Запитання, які варто собі поставити:
- Доводить ваша дитина почате до кінця, чи кидає справу, не закінчивши?
- Чи може ваша дитина виконувати нецікаві, проте необхідні справи?
- Чи легко погоджується на умови, на зразок “спочатку прибираєш іграшки, а потім граєшся”?
- Чи здатна сидіти за партою на протязі 30 хвилин?
- Уміє ваша дитина долати труднощі, чи після невдалої спроби одразу ж шукає допомоги, кидає справу?
- Чи вміє ваша дитина дотиримуватися правил, вказівок, домовленостей?
Інтелектуальна готовність
Мова йде не про горезвісні уміння читати і писати, а про дещо важливіше: наскільки мозок дитини готовий до інтелектуальної праці. Це вміння міркувати, аналізувати, робити висновки.
Аналітичне мислення (здатність порівнювати і узагальнювати) починає розвиватися вже з дитячого віку – ще відтоді, коли ваш малюк з цікавістю гримів різними брязкальцями, прислухаючись до їх звуку, намагався з’ясувати, чому м’ячик з гірки котиться, а кубик – ні.
Якщо ви не придушували дослідницький інтерес юного натураліста постійними заборонами і гіперопікою, то до моменту вступу до школи йому багато чого вдалося осягнути на власному досвіді. Вчіть сина або дочку самому шукати відповіді на свої нескінченні «чому» і «а що буде, якщо …», вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки – одним словом, активно цікавитися навколишнім світом.
Мотиваційна готовність
До моменту вступу до школи у дитини має бути сформоване позитивне ставлення до школи, вчителя, навчальної діяльності, до самого себе.
Нерідко старші друзі (а то й батьки) встигають вселити майбутньому школяреві думку про те, що в школі його чекають одні неприємності – двійки, суворі вчителі та ін. Постарайтеся розвіяти цей міф і налаштувати малюка на успіх. У той же час він повинен розуміти, що шкільний шлях непростий, і просто так, за кожну дрібницю його там хвалити ніхто не буде.
Якщо дитина звикла до постійної похвали і схвалення вдома, постарайтеся привчити її до більшої самостійності, хваліть не за кожен крок, а за готовий результат.
Виходить, що психологічна підготовка до школи – це все дошкільне життя. Але навіть за кілька місяців до школи можна при необхідності щось скорегувати і допомогти майбутньому першокласнику спокійно і радісно увійти в новий світ.