Карати чи не карати?

батькам

А якщо карати, то як?

  1. Покарання не має шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання має бути корисним.
  2. Якщо є сумніви, карати чи не карати – не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що ви м’які, довірливі, нерішучі. Ніякої профілактики, ніяких покарань «про всяк випадок».
  3. За один раз – одне покарання. Якщо поганих вчинків одразу скоєно багато, покарання може бути суворим. Але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожен вчинок. «Салат із покарань» – це «страва» не для дитячої душі. Покарання – не за рахунок любові, що б не сталося. Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.
  4. Краще зовсім не карати, ніж карати із запізненням. Деякі батьки карають дитину за погані вчинки. Коли у них з’являється вільний час, забуваючи про те, що навіть у суворих дорослих законах беруть до уваги строк давності правопорушень.
  5. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінка перегорнута, ніби й не було нічого. Про старі гріхи – ані слова. Не заважайте починати життя спочатку.
  6. Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не має сприйматися дитиною, як велич вашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо  дитина вважає, що ви не праві, покарання діятиме у протилежний бік.
  7. Не покарання має боятися дитина, не гніву, а вашого засмучення.