Як захистити дітей, уникаючи гіперопіки
Нестійка рівновага
Сучасні діти потребують захисту батьків набагато більше, ніж будь-коли раніше: зростає рівень небезпеки, що йде від незнайомих людей; телебачення та Інтернет проникають у наші будинки, пропонуючи образливий контент, що містить пропаганду сексу, насильства й нецензурної мови, – попередні покоління не наражались на подібний вплив. У дитинстві сучасні батьки не зіштовхувалися з тим рівнем агресії, який панує зараз на дитячих майданчиках і в школах.
Так, батьки повинні підготувати дітей до навколишнього середовища, яке постійно змінюється, й захистити їх від цілком реальних небезпек. Але в той же час важливо пам’ятати, що надмірність і гіперопіка також можуть викликати певні проблеми.
Симптоми гіперопіки
Батьки можуть вчасно не помітити ранні ознаки негативного впливу гіперопіки на дітей і тому не здогадуватися про те, що вони піддають їй своїх синів і доньок.
Маленькі діти, яких надмірно опікують, як правило, чутливі й добрі, що часто відображає чутливість і доброту їхніх батьків. Вони рідко порушують установлені правила. Однак, якщо з віком гіперопіка триває, діти можуть демонструвати й інші не настільки позитивні якості.
Чутливі діти можуть стати надчутливими. Їхні почуття стають занадто вразливими. Звичайні піддражнювання однолітків можуть доводити їх до сліз. Такі діти легко стають об’єктом знущань та глузувань. Їх доброта та м’якість примушують їх залежати від сильніших дітей і бути готовими сліпо дотримуватись вимог друзів, які домінують та яких вони бояться втратити.
Діти, які піддаються гіперопіці, як правило, не беруть ініціативу на себе й легко здаються замість того, щоби проявляти наполегливість. Такі діти можуть страждати від тривоги або слабкої впевненості в собі. У підлітковий період вони, як правило, вагаються між залежністю від інших і бунтом. Вони хочуть повалити патронат своїх батьків, але бояться незалежності.
Діти, найбільш схильні до гіперопіки
Деякі сімейні обставини можуть сприяти гіперопіці, наприклад, молодшими дітьми в сім’ї можуть більше опікуватись не тільки батьки, а і старші брати й сестри. Діти, які за темпераментом більш схильні до хвилювання і тривоги, також можуть вимагати від батьків надмірної опіки. Часто гіперопіці піддаються й ті діти, які в ранньому віці страждали від серйозних захворювань або відставали в розвитку за якими-небудь показниками. Бабусі й дідусі, які заміняють дітям батьків, іноді опікують онуків набагато сильніше, ніж опікали своїх дітей.
Як уникнути гіперопіки
Для сучасних батьків визначити, коли необхідно заохочувати самостійність і незалежність дітей, а коли захищати їх, – досить непросте завдання. Ось деякі рекомендації, які допоможуть дітям стати обережними й у той же час самостійними.
- Давайте дітям більше свободи в міру дорослішання. Починаючи з дошкільного віку, поступово розширюйте межі дозволеного в міру розвитку в дітей (особливо у хлопчиків) зрілості й відповідальності. Немає жодних встановлених вікових правил, але після того, як ви дасте своїй дитині нову навичку й попрактикуєте її разом з нею, ви повинні поспостерігати, наскільки відповідально вона нею користується. Коли, на ваш погляд, вона буде готова зробити наступний крок, дозвольте їй зробити його самостійно.
- Навчіть дитину вирішувати проблеми. Вірте у здатність ваших дітей вирішувати проблеми й заохочуйте їхню винахідливість. Практикуйте рішення проблем разом, наприклад, спитайте в дитини: «Що ти будеш робити, якщо тобі стане загрожувати старшокласник?», «До кого ти звернешся по допомогу?», «У яких випадках необхідно дзвонити в поліцію?». У таких розмовах діти дошкільного та молодшого шкільного віку дізнаються про те, яку небезпеку можуть становити для них незнайомці, яка поведінка та які дотики є припустимими, а які ні, і що необхідно робити у випадку надзвичайних ситуацій.
- Будьте завжди на зв’язку з дитиною. Навчіть дітей користуватись мобільним телефоном, домофоном, іншими засобами зв’язку для того, щоб ви завжди могли знати, де вони знаходяться та що з ними відбувається. Перебуваючи на зв’язку з вами, діти зможуть відчувати себе в більшій безпеці й у той же час діяти більш самостійно, не підпадаючи під гіперопіку. Вони повинні повідомляти вам, коли приходять до товариша або залишають його дім, вирушаючи додому. Вони повинні дати вам адреси й номери телефонів дітей, у гості до яких вони прямують.
- Заохочуйте у ваших дітей відкритість. Допоможіть дітям зрозуміти, що коли вони вважають, що є найменша загроза небезпеки, то повинні негайно повідомити вам про свої проблеми, щоб ви змогли допомогти їм і застерегти. Комфортне дружнє обговорення з дитиною її хвилювання та страхів допоможе їй відчути себе спокійно та впевнено.
- Підтримуйте зв’язок з батьками друзів ваших дітей, щоб ваші діти знали, що про них дбаєте не тільки ви, а й інші дорослі. Світ стає набагато безпечніше для дітей, коли їхні батьки співпрацюють один з одним.
- Навчіть маленьких дітей довіряти іншим надійним людям. Доручайте своїх дітей іншим дорослим, вихователям і педагогам, яким можна довіряти. Не думайте, що ви єдиний дорослий, який може подбати про вашу дитину. Коли діти дізнаються про те, кому ще вони можуть довіряти, то стають більш упевненими.
- Дайте вашим дітям право на пригоди. Не позбавляйте їх такої можливості, звісно, коли вжито розумних запобіжних заходів і дорослі гарантують їхню безпеку. Пригоди заохочують дух ініціативи, мотивації, самостійності, незалежності та гнучкості мислення, що в результаті допоможе дітям стати сильними дорослими.
- Допоможіть дітям правильно ставитись до ситуації. Якщо по телевізору демонструють новини про вбивства або викрадення людей, це не обов’язково означає, що ваші діти знаходяться в небезпеці. Допоможіть їм відчувати себе в безпеці, коли їм нічого не загрожує, і бути обережними, у разі виникнення потенційної загрози.
- Допоможіть дітям стати емоційно стійкими. Не відгороджуйте дітей від реальності своїм захистом або авторитетом. Не втручайтесь, якщо дитині загрожують природні наслідки її помилок, пов’язані з її поганою успішністю чи поведінкою у школі. Гіперопіка навчить її шукати легких шляхів й перешкодить стати повноцінною особистістю.