Як навчити дитину самостійності?

батькам буклети та пам’ятки

В щоденних численних справах дитина має можливість ставити цілі, вибудовувати послідовність своїх дій, долати перешкоди, доводити (або не доводити) справи до кінця, шукати свій варіант вирішення ситуації, проявляти креативність і творчість. І все це буденно, послідовно і в безпечних умовах. А ще є прямий взаємозв’язок між тим, що вміє робити дитина і його самооцінкою, його впевненістю у собі. Адже кожне вміння, кожна завершена справа — це бонус до своєї скарбнички самооцінки і впевненості, це позитивний досвід, розуміння своїх сильних і слабких сторін, усвідомлення того, що «це у мене виходить легко, а для цього мені потрібно докласти зусиль».

Якщо ж дитина всього цього позбавлена — адже поруч є хтось, хто все робить за нього — він не отримує необхідного досвіду, і, найголовніше, не отримує дуже важливих знань про самого себе. А потім раптом (насправді, зовсім не раптом) у його житті з’являється ситуація, в якій потрібно приймати рішення і діяти, а наша дитина до цього виявляється зовсім неготовою.

А далі варіантів розвитку подій не так вже й багато (якщо, звичайно, знову не відобразиться рятувальник — мама або тато).

А для того щоб виховати у своєї дитини самостійність, пропоную батькам починати вже зараз. Якщо малюк ще малий, то завдання батьків — не заважати освоювати дії, які робите ви самі, і які можуть стати в нагоді вашій дитині в житті. Якщо ж ваша дитина вже школяр і процес інвалідизації уже запущений, то сил, терпіння і часу доведеться докласти більше. Адже дитина не звикла, що потрібно напружуватися, тому опір може бути великим. Процес піде легше, якщо чадо буде розуміти, що завдання, прохання, обумовлену дію він буде робити в будь-якому випадку (незважаючи на час, істерики, сарказм, тиск на «жалість», спроби викликати негативні емоції батьків, щоб спровокувати конфлікт і відстрочити або скасувати виконання завдання — так теж часто буває). Тому батькам доведеться запастися терпінням, гумором, умінням домовлятися і наполегливістю, а ще самоконтролем — адже «зірватися« і самому все зробити замість дитини, як раніше, буде хотітися часто.

Отже, план дій, щоб зробити дитину самостійною:

  1. Розуміємо і приймаємо той факт, що зміни торкнуться не тільки дитини, але і всієї сім’ї, адже сім’я — це система. І, змінюючи звички дитини, доведеться міняти і свої.
  2. Згадуємо, що навчання будь-якої дії складається із 3-х етапів. Спочатку показуємо дитині, як потрібно зробити дію і який бажаний результат потрібно отримати (як і куди скласти речі, як включити пральну машину…) і робимо це не один раз. Потім робимо це разом, точніше робить дитина, а ви спостерігаєте, коригуєте і підказуєте (якщо запитує поради). А коли переконуємося, що дитина точно розуміє, що і як потрібно зробити — відпускаємо і далі дитина робить дію сама.
  3. А ще батькам потрібно бути готовим до того, що ідеальних результатів відразу не буде, будуть помилки і дуже дивні (із позиції дорослого) шляху виконання завдань. Так, і не забувайте відзначати успіхи вашої дитини, хвалити і підтримувати. Адже за даними нейропсихології, наш мозок дуже позитивно реагує на слова «Ти молодець! У тебе вийшло!». І нам хочеться досягати результатів ще.