6 запитань мам до логопеда

Кожна дитина індивідуальна. У кожного різний ступінь порушення і різні причини. Один малюк просто не знає, куди поставити язичок, другий — має гіпертонус і спастику артикуляційного апарату, а третій — органічні проблеми в корі головного мозку. Немає сенсу порівнювати. Головне, щоб була позитивна динаміка.

Дуже часто батьки думають, що дитина «все розуміє», але насправді це не так. Часто діти добре орієнтуються у звичній обстановці, щоденній рутині, часто спираючись на жестові підказки батьків, а поза межами побуту розуміння далеко не таке хороше.

І не буває, що дитина «лінується», «не хоче» розмовляти. Діти не розмовляють тому, що не можуть. І потребують допомоги.

Справді, іноді буває, що дитина і логопед не знаходять контакту. Але найчастіше спрацьовує накопичувальний ефект — один спеціаліст місяцями розробляє артикуляційний апарат, а інший просто завершує роботу. Проте це результат спільних зусиль. Кожен педагог має свої методи, свій підхід, і в результаті здійснюється всебічний, комплексний вплив.

Причин може бути кілька:

  1. Дім дитина сприймає як свою територію, на якій лише вона встановлює правила;
  2. Мама не є в очах дитини авторитетом, якого потрібно слухатися;
  3. Дитина завжди займалася лише поза домом, і для неї ці обставини є незвичними.

Важливо розуміти, що виконувати домашні завдання потрібно не для логопеда, а заради себе і своєї дитини. Від цього залежить те, наскільки швидко буде досягнуто результату. Закріплювати отримані навички дуже важливо.

Перш за все, до невролога за комплексним обстеженням. Потім — до логопеда, а, за потреби, і до дефектолога.