Психологічна готовність до школи

батькам

З арифметикою, читанням все простіше — читати і писати тепер прийнято прямо з пелюшок. І якщо до п’яти-шести років дитина цього не навчилася, то за рік її з легкістю навчать цим премудростям на будь-яких курсах по підготовці до школи або в дитячому садку.

Але як же все-таки бути з психологією? Що являє собою загадкова психологічна готовність до школи, чи потрібно нею спеціально займатися? Або, може, вона в дитини вже давно є, а ми про це і не знаємо?

Психологи виявили чотири види психологічної готовності до школи.

Особистісно-соціальна готовність

Вона полягає у тому, що дитина до моменту вступу до школи готова до самостійного спілкування, взаємодії — як з дорослими, так і з однолітками.

Насправді, сучасні першокласники далеко не завжди вміють це робити. Особливо важко їм виконувати завдання, які вимагають спільних зусиль, тісного контакту один з одним. Найчастіше цей симптом виражений у «домашніх» дітей, які ніколи не відвідували дитячий садок — у цих дітлахів мінімальний досвід у вирішенні конфліктних ситуацій, прийнятті спільних рішень.

Запитання, які варто собі поставити:

Емоційно-вольова готовність

«А не буду, бо не цікаво (занадто легко, або, навпаки, занадто важко)!». Чому дитина, яка блискуче займалася до школи на розвивашках і в садку, часом отримує глибоке розчарування від школи?

Звичайно, тут багато залежить і від педагога, і від системи освіти, яка, на жаль, залишає бажати кращого і розрахована на середньостатистичного учня. Але справа не тільки в цьому.

Адже заняття для дошкільнят і шкільні уроки — це все-таки різні речі. Якщо перші — перш за все, гра, то другі — система навчання. І далеко не завжди це навчання буде цікавим і захоплюючим. Тому дуже важлива ознака готовності до школи — вміти робити не тільки те, що хочу, але і те, що треба, не боятися труднощів, вирішувати їх самостійно.

Як не дивно, розвинути ці якості допоможе знову-таки гра. Тільки гра особлива — за правилами (від примітивних «ходилок» з кубиком до шахів, «меморі», доміно та ін.). Адже саме такі ігри вчать спокійно чекати свого ходу, з гідністю програвати, вибудовувати свою стратегію і при цьому враховувати постійно мінливі обставини і т.д.

Запитання, які варто собі поставити:

Інтелектуальна готовність

Мова йде не про горезвісні уміння читати і писати, а про дещо важливіше: наскільки мозок дитини готовий до інтелектуальної праці. Це вміння міркувати, аналізувати, робити висновки.

Аналітичне мислення (здатність порівнювати і узагальнювати) починає розвиватися вже з дитячого віку — ще відтоді, коли ваш малюк з цікавістю гримів різними брязкальцями, прислухаючись до їх звуку, намагався з’ясувати, чому м’ячик з гірки котиться, а кубик — ні.

Якщо ви не придушували дослідницький інтерес юного натураліста постійними заборонами і гіперопікою, то до моменту вступу до школи йому багато чого вдалося осягнути на власному досвіді. Вчіть сина або дочку самому шукати відповіді на свої нескінченні «чому» і «а що буде, якщо …», вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки — одним словом, активно цікавитися навколишнім світом.

Мотиваційна готовність

До моменту вступу до школи у дитини має бути сформоване позитивне ставлення до школи, вчителя, навчальної діяльності, до самого себе.
Нерідко старші друзі (а то й батьки) встигають вселити майбутньому школяреві думку про те, що в школі його чекають одні неприємності — двійки, суворі вчителі та ін. Постарайтеся розвіяти цей міф і налаштувати малюка на успіх. У той же час він повинен розуміти, що шкільний шлях непростий, і просто так, за кожну дрібницю його там хвалити ніхто не буде.

Якщо дитина звикла до постійної похвали і схвалення вдома, постарайтеся привчити її до більшої самостійності, хваліть не за кожен крок, а за готовий результат.

Виходить, що психологічна підготовка до школи — це все дошкільне життя. Але навіть за кілька місяців до школи можна при необхідності щось скорегувати і допомогти майбутньому першокласнику спокійно і радісно увійти в новий світ.