Методика навчання дітей їзди на велосипеді

моторика

Їзда на велосипеді належить до швидкісно-силових вправ циклічного типу і дуже впливає на серцево — судинну і дихальну системи, сприяє зміцненню м’язів, особливо ніг, стопи. Під час систематичного навчання їзди на велосипеді розвиваються швидкість, спритність, окомір, координація рухів, орієнтування у просторі, ритмічність, сила і витривалість, підвищується вестибулярна стійкість, виховуються вольові якості (сміливість, рішучість тощо), створюються позитивні емоції. Той, хто на­вчився їздити на ньому у дитячі роки, зберігає цю навичку на все життя.

Крім того, діти набувають знань про техніку механічного пересування, будову велосипеда і навички догляду за ним.

Починаючи з трьох років, діти охоче катаються самостійно на триколісному велосипеді. Завдяки набутим навичкам дошкільнята 4—5 років без особливих труднощів переходять до їзди на двоколісному велосипеді.

Велосипеди, якими користуються дошкільники, своїми розмірами мають відповідати їхньому зростові. Найзручніший — комбінований велосипед, який можна ставити і на два і на три колеса. Його сидіння і кермо можна легко опустити й підняти. Пристосовуючи велосипед до зросту дитини, не треба занадто високо піднімати сидіння, щоб тулуб дитини не дуже згинався, оскільки таке положення утруднює роботу внутрішніх органів і негативно позначається на поставі. Відстань від сидіння до опущеної донизу педалі повинна дорівнювати довжині гомілки. В середньому вона дорівнює 25 см у дітей 3—5 років і ЗО см для дітей 6—7 років. Найзручніша відстань по вертикалі від керма до сидіння для дітей 3—5 років — 16—18 см, а для 6—7 років — 20—22 см.

Велосипедами зручніше користуватися, якщо для зберігання їх відведено певне місце на ділянці. Після катання на велосипеді його треба протерти, перевірити стан деталей, змазати та поставити на місце.

Рекомендується їздити на велосипеді у штанях. Для навчання слід виділити спеціальне місце. Доріжка має бути рівною і достатнього розміру (довжина — близько 50 м, ширина З м). Розмір майданчика 100 кв. м.

Навчання і катання на велосипеді проводиться в ранішні та вечірні години під час перебування дітей на свіжому повітрі як навесні, так і влітку й восени.

Зміст навчання. Дітей ознайомлюють із правилами їзди на велосипеді і вимагають додержання їх, а головне — навчають сідати на машину (триколісну або двоколісну); злазити з неї; керувати нею; їздити по прямій, по колу, змійкою; повертати праворуч, ліворуч, кругом; гальмувати, зупинятися.

Методика навчання дітей передусім ознайомлюють з правилами їзди на велосипеді їздити по доріжках можна лише в одному напрямку, тримаючись правого боку. За межі доріжки виїжджати не можна, їздити слід обережно, щоб нікого не зіштовхнути. Якщо на доріжці випадково зустрінеться хтось з дітей або дорослих, їх треба об’їхати. Коли діти катаються по доріжці, ніхто не повинен виходити на неї або перетинати її.

Навчання їзди на триколісному велосипеді починають з двох років. Вихователь пояснює, що треба підійти з лівого боку, взятися за ручки руля, праву ногу, злегка зігнуту в коліні, перенести через сідло і поставити на праву педаль. Можна сісти й іншим способом: перенести праву ногу і поставити на землю; потім сісти на сідло і поставити ноги на педалі. На велосипеді треба сидіти прямо, дивитися вперед на доріжку. Надмірне нахиляння тулуба під час їзди на велосипеді негативно впливає на поставу. Дітей навчають їздити по прямій, а потім робити повороти пра­воруч і ліворуч. Вихователь пояснює, що руль слід повернути у той бік, куди збирається їхати юний велосипедист. Пізніше потрібно навчити дітей їздити по колу і змійкою; з прискоренням і на швидкість; по злегка нерівній місцевості; робити поворот кругом і виконувати різні завдання — подзвонити у дзвінок, зняти підвішену стрічку тощо.

Їздити на двоколісному велосипеді починають навчати з чотирирічного віку. Якщо діти вже вміють їздити на триколісному велосипеді і рівень їхньої загальної фізичної підготовленості досить високий, навчання іде швидше. Важче засвоюють їзду на велосипеді ті з них, у кого недостатньо розвинуті рівновага і координація рухів, нерішучі діти, що бояться впасти.

Доцільно спочатку навчити сміливіших вихованців: своїм прикладом вони позитивно вплинуть на однолітків і, крім того, надалі зможуть стати помічниками під час навчання інших дітей.

Навчати їзди на двоколісному велосипеді найкраще індивіду­ально. До цього слід залучати і батьків, ознайомивши їх з методикою навчання. Тоді можна буде більше і повноцінніше використовувати велосипед у дитячому садку. Спочатку дітей ознайомлюють з велосипедом: пояснюють його будову, призначення частин і техніку пересування. Зміст навчання передбачає ведення велосипеда (дитина тримає його руками за руль і йде поруч) по прямій, з поворотами праворуч, ліворуч, кругом, по колу і змійкою; їзду по прямій з поворотами праворуч, ліворуч за допомогою дорослого; посадку на велосипед і злізання з нього; самостійну їзду по прямій, з поворотами праворуч, ліворуч і кругом, по колу і змійкою, з додатковими завданнями.

Дітям показують і пояснюють, як треба тримати і водити велосипед по прямій. Ставши з правого боку, дитина кладе руки на руль (тримає його обома руками) і трохи відсовується вбік, щоб не заважала педаль. Під час повороту направо або наліво руль повертають у той бік, куди треба вести велосипед. Надалі даються завдання: водити велосипед по колу, змійкою, робити повороти кругом. Різноманітні вправи з веденням велосипеда формують у дітей (протягом кількох занять) навички і якості, необхідні для самостійної їзди.

Після цього дітям показують і пояснюють, що під час їзди на велосипеді сидіти треба рівно, невимушено, трохи нахилившись вперед, але не сутулячись; руль тримати не напружуючись, дивитися вперед на доріжку, обираючи собі шлях. Вихователь пильно стежить за правильною поставою (особливо на першому етапі навчання), бо тривала їзда з сильно нахиленим тулубом може призвести до сутулості. Важливо також, щоб ступні та коліна діти тримали ближче до рами велосипеда, злегка розставляючи носки ніг у сторони, і крутили педалі плавно, без різких поштовхів.

Вихователь кладе на ліву ручку руля свою ліву руку, правою рукою тримає сідло ззаду і веде по прямій велосипед разом з ди­тиною, що сидить на ньому, а та намагається рівномірно натискувати на педалі передньою частиною ступні. Щоб навчити дітей міцно сидіти під час руху і зберігати рівновагу на опорі, що гойдається, педагог розкачує велосипед то вправо, то вліво. Це допомагає дитині перебороти страх і навчитися зберігати рівновагу під час руху. Коли ж вона навчиться крутити ногами педалі, стійко сидіти і повертати руль у потрібний бік, вихователь поступово передає їй керування велосипедом.Опанувавши керування велосипедом, дитина їде впевненіше, вона навіть намагається збільшити швидкість. Адже вона переконалася на досвіді, що чим більша швидкість, тим легше утримувати рівновагу (а в разі втрати рівноваги треба повернути руль у бік нахилу). Вихователь, страхуючи дитину і допомагаючи їй, поступово вчить дитину самостійно їздити по прямій.

Після цього навчають робити повороти праворуч і ліворуч. Перед поворотом праворуч треба виїхати до лівого краю доріжки й поступово повертати руль праворуч, нахиляючи тулуб у той самий бік; перед поворотом ліворуч виїхати до правого краю доріжки і, нахиляючи тулуб ліворуч, поступово повертати у той самий бік руль. На початку навчання вихователь підказує, як треба повернути руль, і навіть фізично допомагає дитині зробити поворот. Однак невдовзі педагог знімає свою ліву руку з руля, потім відпускає сидіння, і юний велосипедист робить поворот самостійно.

Не менш важливо навчити сідати на велосипед і злазити з нього. Дівчатка й хлопчики роблять це по-різному.

Щоб сісти на велосипед, дівчинка, тримаючись за ручку руля, нахиляє його на себе, праву ногу ставить на напівопущену педаль; відштовхуючись лівою ногою, переводить велосипед у вертикальне положення; натискуючи правою ногою на педаль, сідає на сідло; потім натискує лівою ногою на педаль і починає обертати колеса велосипеда. Є й інший спосіб: перенести праву ногу через сідло спереду, сісти на нього і поставити праву ногу на напівопущену педаль, потім поставити другу ногу на ліву педаль і почати обертання.

Хлопчики на велосипед сідають так: тримаючись обома руками за ручки руля, стають збоку (зліва) від велосипеда; праву педаль ставлять вгору і трохи вперед; нахиляючи велосипед на себе, переносять ззаду через сідло праву ногу; ліву ногу відривають від землі і ставлять на педаль: одночасно сідають на сідло і починають рух вперед. Інший спосіб: опустивши ліву педаль ногою вниз до відказу, поставити на неї ліву ногу; зробити кілька поштовхів правою нотою, надаючи велосипедові початкову швидкість; перенести праву ногу через сідло і сісти ,на нього; поставити праву ногу на педаль і почати поперемінно обертати ногами педалі, не відриваючи від них ніг. Який би спосіб не обрали юні велосипедисти, вихователь забезпечує страховку і в разі потреби підтримує велосипед за руль і сідло.

Щоб зійти з велосипеда, треба припинити обертання педалей і уповільнити хід. Коли швидкість майже зникне, велосипед нахи­ляють у той бік, у який хочуть зійти, а потім, спершися однією ногою на землю, переносять другу через раму або сідло. Гальмувати слід плавно, без різких поштовхів.

Пізніше дітей навчають самостійної їзди з поворотами направо, наліво і кругом, по колу і змійкою. Крім того, вихователь дає різні завдання: подзвонити у підвішений дзвіночок, зняти стрічку, керувати велосипедом однією рукою, підніматися на похилий схил і з’їжджати з нього, прискорюючи і уповільнюючи хід. Доти, поки дитина не набула навичок їзди на велосипеді по прямій і з поворотами (направо, наліво), вихователь страхує її. Він увесь час стежить за тим, щоб діти дотримувалися правил, дозує навантаження. Так, на початку навчання педагог дає можливість дітям середньої групи проїхати по доріжці (15—20 м) 3—4 рази протягом 4—5 хв. Потім навантаження поступово збільшується і у середній групі до­ходить до 10—15 хв, а у старшій до 20—25 хв. Вихователь стежить за самопочуттям дітей і якщо помічає ознаки втоми (тремтіння ніг і рук, часті сковзання ніг з педалей), то пропонує передати велосипед іншому. Не треба забувати, що дозування навантаження залежить від індивідуальних особливостей кожної дитини, її фізичної підготовки і ступеня оволодіння руховими навичками та уміннями. Коли діти оволодіють навичками та уміннями самостійної їзди на велосипеді, вихователь пропонує їм встановити черговість катання, визначає відстань, яку вони можуть перебороти, або час, через який треба передати велосипед товаришеві.

Досвід показує, що у сміливих, настирливих дітей з доброю фізичною підготовкою вміння їздити на велосипеді формується за 6—8 щоденних занять. Більш боязким дітям, а також тим, у кого слабо розвинута рівновага, для цього потрібно 12—15 занять.