Як допомогти малюку адаптуватись до закладу
ЯК ДОПОМОГТИ МАЛЮКУ АДАПТУВАТИСЬ ДО ЗАКЛАДУ
В житті майже кожної дитини наступає такий особливий етап, як входження її в нові умови життя – умови дитячого садка. На ступінь легкості, або, навпаки, важкості пристосування малюка впливають такі фактори: настрій батьків, соціальний досвід дитини, розвиток дій із предметами, рівень оволодіння мовою, рівень самостійності дитини, дотримання режиму дня вдома та дошкільному закладі.
Щоб зберегти психічне та фізичне здоров’я дитини, формування її первинної життєвої компетентності, – перш за все це здійснюється через взаємодію з родинами вихованців. Родини майбутніх вихованців запрошуються на заняття. Казково обладнане приміщення, сучасний дизайн, різноманітне предметно-ігрове середовище, яке включає не тільки сюжетні та розвивальні іграшки, а й звичайні побутові речі: кольорові мочалки, кришечки, прищіпки, застібки, ґудзики, дозволяють малюкам цікаво та корисно проводити час.
Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає в дитини будь-якого віку, коли вона вперше приходить в дитячий садок. Для такої дитини все незвично: відсутність близьких, незнайомі дорослі, багато дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення, незвичні умови, нові вимоги. Нове життя потребує від дитини трансформації сформованого раніше стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя в родині й до 2 – 3 років стає досить стійким. Така різка зміна звичних форм життя викликає насамперед нервово-психічне напруження, не завжди проходить без труднощів, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей у період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, набуті раніше позитивні звички й навички, іноді підвищується температура тіла, може спостерігатися тимчасова втрата мови.
Адаптація на новому місці може тривати один-два тижні, залежно від психіки і характеру дитини. Повна адаптація наступає десь через 2-3 місяці. Стрес у малюка може виплеснутися у вигляді капризів, агресії, мокрих штанців, відмови від їжі і сну, уявної «втрати» придбаних навиків (так званий «регрес»).
Про денний сон
Якщо звички спати вдень у дитини до цих пір не було, можна спочатку просто укладати її в ліжко і читати їй книжку. Хай не спить, але хоч полежить. Помалу привчайте її тихо лежати одну, без постійної вашої присутності поряд. Будьте готові до того, що таке навчання займе немало часу. Не треба відразу заганяти малюка в якісь жорсткі рамки, вимагати від нього беззаперечного слідування новим правилам – це неможливо. Спробуйте запропонувати йому якісь тихі заняття: можна дати дитині в ліжко улюблену м’яку іграшку або декілька книжок, які вона любить розглядати.
Найважливіше зараз – щоб малюк поступово засвоїв сам факт, що після обіду наступає тиха година і що в цей час потрібно залишатися в ліжку і поводитися дуже тихо.
Що допоможе крихітці справитися з боязню нової обстановки і з розлукою з мамою?
- Дайте із собою малюкові його улюблену іграшку. «Хай іграшка ходить разом з ним щодня і знайомиться там з іншими, розпитуйте, що з іграшкою відбувалося в дитячому саду, хто з нею дружив, хто кривдив, чи не було їй сумно. Таким чином, ви дізнаєтеся багато про те, як вашому малюкові вдається звикнути до садка».
- Якщо у малюка розривається серце від розставання з Вами, покладете йому в кишеньку Вашу невелику фотографію або дайте на прощання «шматочок себе» (наприклад, Ваша носова хусточка, яка пахне Вашими духами, або що-небудь в цьому роді).
- Якщо дитині важко розлучитися з мамою, хай на перших порах його відводить в садок тато або бабусі-дідусі.
- Якщо ваше чадо «впало у дитинство» (так званий псевдо «регрес»), наприклад, повернулося до соски або пляшки з молоком, «розучилося» щось робити, не соромте його і не впадайте в паніку. Це тимчасовий стан, який допомагає малюкові розслабитися і заспокоїтися.
- Ще одне цікаве зауваження: «Якщо дитина по дорозі в садок починає пхикати і уповільнювати кроки, не умовляйте її (це тільки підсилить внутрішню напругу), а похваліть. Скажіть, наприклад: «Розумниця, тепер я бачу, який ти у мене великий і хоробрий», або «Який ти хоробрий, а ось я на твоєму місці, напевно, ревла б, а ти сміливий» і т.д. Це той випадок, коли корисно заговорювати зуби. А головне, мамині слова додають дитині упевненість. Адже сильна людина (навіть якщо мова про малюка) справиться з труднощами.
- Коли ви йдете – розлучайтеся з дитиною легко і швидко. Звичайно ж, ви турбуєтеся про те, як буде вашій дитині в дитячому садку, але довгі прощання із стурбованим виразом обличчя у дитини викличуть тривогу, що з ним тут може щось трапитися, і він довго вас не відпускатиме. Не травіть собі душу, спостерігаючи за майданчиком із-за огорожі або підслуховуючи під дверима. До речі, діти найчастіше швидко заспокоюються відразу після того, як мама зникає з поля зору.
- Не здійснюйте помилки і не робіть перерв у відвідинах – тиждень дома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися до садка, але і продемонструє йому, що є і інший варіант, якого можна всіма силами добиватися.
- Постарайтеся спланувати свій час так, щоб в перший тиждень відвідин дитсадка дитина не залишалася там більше двох-трьох годин. У сім’ї в цей період необхідно створити спокійний і безконфліктний клімат для вашого малюка. Щадіть його ослаблену нервову систему! Не реагуйте на його витівки і не карайте за капризи. Краще на якийсь час відмінити походи в кіно, цирк, в гості, скоротити час проглядання телевізора. Постарайтеся у вихідні дні дотримувати удома такий же режим, як в дитячому садку.
- Пограйте з дитиною домашніми іграшками в дитячий сад, де якась з них буде самою дитиною. Постежте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з малюком знайти їй друзів і вирішуйте проблеми вашої дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.
- Якщо дитина день за днем скаржиться на виховательку, не приймає її, постарайтеся перевести її в іншу групу або інший садок. Проте пам’ятаєте, що часто міняти садки шкідливо.
- Якщо ви відмітили, що ваш крихта виділяє якогось вихователя особливою любов’ю, постарайтеся зійтися з нею ближче. Спілкуючись, ви дізнаєтеся багато цікавих подробиць про життя вашого малюка в дитсадку.
- Якщо дитина стала агресивною, дратівливою, не лайте її. Головне пам’ятати, що це все той же малюк. Проводьте з ним весь час, більше обіймайте його, лежіть і сидіть поряд, пошепчіть йому на вушко його улюблену пісеньку.
Психологічна підготовка для мами
…не менш важлива, ніж її милій крихітці.
- Якщо Вас не залишає відчуття тривоги, поділитеся переживаннями з чоловіком, своїми або його батьками, подругами і колегами по роботі. Ви почуєте багато утішливих історій про те, як діти звикали до садка і потім не хотіли звідти йти. Ви із здивуванням виявите, що після декількох років батьки взагалі насилу згадують про труднощі перших днів відвідин дитячого саду.
- Якщо ви самі відвідували садок, спробуйте пригадати своє дитинство – багато дорослих пам’ятають тільки останні пару років перед школою і їх спогади включають тільки ігри і ранки. Біль розставання з батьками в пам’яті не зберігається. Якщо ви пам’ятаєте якісь негативні моменти, подумайте, як ви можете допомогти своїй дитині з ними справитися, чого ви чекали від своїх батьків, коли були дитиною.
- Не переносьте на малюка свій дитячий негативний досвід. Якщо вам в садку було погано, вас кривдили діти або вихователі були жорстокі, несправедливі – це не означає, що ваша дитина пройде той же шлях. Врешті-решт, зараз інші часи, інші умови і, напевно, ви знайшли кращий садок зі всіх можливих варіантів.
- Важливе зауваження від психолога Т. Козак: «Не віддавайте дитини в садок тільки тому, що у вас народилася ще одна дитина, навіть якщо це і полегшить вам життя. Ваш старший син або дочка і без того відчує, що в будинку з’явився напрошенний гість, і ваше рішення він неодмінно тлумачитиме як своє вигнання, зробивши висновок, що ви віддаєте перевагу новонародженому. Тому якщо ви, чекаючи дитину, все ж таки вирішите віддати старшого в дитячий сад, зробіть це наперед, до появи малюка».
Що повинен уміти ваш малюк? Одягатися і роздягатися, користуватися горщиком, умиватися, чистити зуби і витирати руки і лице рушником. Бажано навчитися самостійно прибирати за собою іграшки, витирати ганчіркою стіл, акуратно складати одяг.
Наберіться терпіння і не робіть за дитину того, що вона може зробити сама.
Як навчити дитину одягатися?
- Навчите малюка відрізняти лицьову і виворітну сторону одягу, передню і задню частину.
- Якщо малюк по своїй добрій волі береться за одяг і прагне надіти його сам, у жодному випадку не заважайте йому, не намагайтеся зробити все за нього!
- Плануйте свій час так, щоб ви могли відчувати себе спокійно, поки дитина освоює науку одягання. Краще встати вранці на півгодини раніше, ніж позбавити дитину можливості вчасно опанувати новими навиками.
- Якщо ж малюк не проявляє бажання одягатися самостійно, можна трішки підштовхнути його. Наприклад, ви можете надіти йому шкарпеточки, але не до кінця, і запропонувати самому підтягти їх вище.
- Пропонуйте йому самому знімати той одяг, який дійсно легко зняти.
- Призвіть в помічники іграшки і розвиваючу допомогу: ігри-шнурування, панно з блискавками, заклепками, липучками і гудзиками. Їх без зусиль можна купити в магазині.
- Влаштуйте змагання, хто швидше надіне шкарпетки, футболку, светр… Можете підіграти малюкові, поступившись йому першістю. «Чемпіон» прийде в захват, а заразом і потренується в самоодяганні.
- Враховуйте пристрасті малюка до певного кольору або фасону. Шукайте компроміси.
Якщо дитина все ж таки відмовляється від якого-небудь одягу, переконаєтеся в тому, що він достатньо комфортний. Можливо, це зовсім не каприз, і малюкові натирає шкіру етикетка, грубий шов, здавлює гумка або коле шерстяний светр.
Психологічна підготовка
Це один з найважливіших моментів. Можливостей здійснити її наперед у вас маса. Ось що радять психологи:
- З самого народження не створюйте паніки і ажіотажу навколо дитини. Деякі батьки довгий час нікого не підпускають до новонародженого, уникають перехожих на вулиці, в доброму слові їм видається «пристріт». Звичайно, не потрібно залучати крихту до галасливих вечірок і ринкової суєти. Будьте привітні і доброзичливі, не варто бачити в інших людях приховану загрозу, щоб з перших днів не заразити чадо соціофобією.
- Зі старшим малюком відвідуйте дитячі майданчики, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках. Ходіть з ним на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється або ж легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.
- Якщо ж дитина боїться інших дітей, то потрібно розібратися, чому так відбувається:
- Можливо, малюк полохливий і невпевнений в собі через те, що удома його часто критикують, лають і обмежують. Придивитеся до вашого стилю спілкування.
- Малюк-інтроверт може швидко втомлюватися від спілкування і шуму навколо. Це природжена особливість, яку не можна змінити. Не примушуйте дитину-інтроверта брати участь в іграх і забавах однолітків. Дайте йому час постежити за ними в стороні. Не форсуйте події. Швидше за все, йому буде комфортніше в компанії одного або декількох найбільш близьких друзів. Що зовсім не погано.
- Зараз в будь-якому районі можна знайти безліч ігрових центрів, груп раннього розвитку і т.п. Заняття, які діти відвідують разом з мамами, – це те, що потрібно. Причому основною метою повинен бути не інтелектуальний розвиток крихти, а саме поступова адаптація до соціуму. Помалу малюк знайомиться з педагогом, ведучим заняття, звикає до того, що в певних умовах “головним” дорослим може бути не мама, а хтось інший, – і при цьому зовсім не ввідчуває тривоги, оскільки мама все-таки залишається поряд.
- В дитячому саду насущними стануть проблеми подільчивості (адже іграшки там спільні!) і вміння постояти за себе.
- Скажіть малюку, що ви дуже гордитеся ним – адже він вже такий великий, що може сам ходити в дитячий сад. Не створюйте навколо дитсадків захопленої аури, інакше для малюка буде подвійним ударом відчуття страху, коли він залишиться один. Краще просто розповідайте про те, чим займаються діти в садку. Хай малюкові захочеться проводити час з ними.
- У жодному випадку не обговорюйте при дитині проблеми, що турбують вас, пов’язані з дитячим садом. Не показуйте йому, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь не упевнені. Діти в цьому віці украй чутливі до щонайменших нюансів нашого настрою, легко «прочитують» емоції близьких, особливо матері, як би вона не прагнула приховати свій стан за усмішкою або словами.
- Якщо є ваші фотографії дитсадкового віку або знайомих дитині дорослих і дітей, подивитеся їх разом. Дітям подобаються розповіді мам і тат про те, як вони дітьми ходили в сад. Розкажіть, як ви спочатку не уміли робити те-то і те-то, а потім навчилися.
- Цікава рада психолога Н. Некрасової : «Будь-яка дитина точно знає, що дорослим можна все, а дітям багато що не дозволяється. Так здивуєте його тим, що дорослих дядьків і тіток (навіть мам і тат) в садок не беруть, хоча їм дуже-дуже хочеться. Тільки дітям можна цілий день тут займатися, грати, їсти, ходити на прогулянки і т.д. Загалом, дитсадок – це привілей, а не покарання. Багато малюків настільки вражаються небаченою перевагою (йому можна те, що не дозволене батькам!), що стають терпеливішими і спокійнішими».