Використання нетрадиційних форм роботи (моделювання, тренінги, ігрові проблемні ситуації) з БЖД з дітьми з особливими потребами

Проблема безпеки дитини, її уміння захистити себе завжди була актуальною, а останнім часом загострюється все більше. За результатами опитування, яке було проведено у дошкільних закладах, близько третини дітей 5-річного віку та близько половини дітей 6-річного віку самостійно грають на вулиці. Більше 50% дітей обох вікових груп батьки залишають вдома одних, без нагляду дорослих.

Спеціалісти відмічають високий рівень травматизму серед старших дошкільників та молодших школярів. І якщо серед учнів переважає вуличний травматизм, то дошкільники частіше отримують побутові, домашні травми. Ось чому, починаючи з дошкільного віку, а особливо з дітьми з особливими потребами, так важливо формувати у дітей свідоме розуміння цінності власного життя та здоров’я, розуміння особистої відповідальності за них.

Існуючі освітні програми з валеології та охорони безпеки життєдіяльності ще не отримали значного поширення, а головне, вони недостатньо зорієнтовані на дітей молодших вікових груп і дітей з особливими потребами. До того ж ці програми мають здебільшого описовий, пізнавальний характер, а ті поради, що в них даються («Не суй пальці до розетки», «Не розмовляй з незнайомими людьми» і інші), є вказівкою «так не робити!», але чому —  постає питання у дітей.

Тому вихователі мають використовувати у своїй роботі нетрадиційні форми роботи з БЖД, а саме: моделювання, тренінги, ігрові проблемні ситуації.

Моделювання — це метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об’єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю).

Моделювання – це створення ситуацій з БЖД. Приведемо приклад ситуацій: «На перехресті», «Переведи зайчика через дорогу», «Ведмедик образився»(визначення способів допомогти ведмедику, щоб розрадити його та поліпшити настрій), «Врятуємо ляльку»(відпрацювання саморятівних дій повзання затуливши рот серветкою), «Собака з цуценятами»(визначення небезпеки від спілкування з тваринами під час їхнього догляду за власними дитинчатами), «Маленькі рятувальники»(опрацювання елементарних навичок первинного гасіння вогню) та інші.

 Тренінг (англ. Training від train — навчати, виховувати) — метод активного навчання, спрямований на розвиток знань, умінь і навичок і соціальних установок.

Найбільш вдалою формою є ігровий тренінг. Для дітей з особливими потребами включення в гру є просте і природне, дитина не грає у життя, а живе у грі. А тому практичні знання, які вона отримує у ході тренінгу, не опосередковані, а є результатом реально набутого життєвого досвіду.

Через ігрову ситуацію тренінг дозволяє кожній дитині побувати в ситуації, яка подібна критичній життєвій, та самостійно чи за допомогою групи знайти вірне рішення, відпрацювати алгоритм поведінки в тій чи іншій надзвичайній ситуації. Опанування алгоритмом дає дитині можливість при зустрічі з новою ситуацією вже самій обирати той тип поведінки, який дозволить їй захистити себе.

Хід кожного заняття – тренінгу визначається реакцією дітей, їх рівнем обізнаності. Постійним є лише коло питань, які пропонуються для вирішення.

Це можуть бути наступні питання:

Ігровий тренінг, спрямовуючи дітей на пошук виходу із кризової ситуації, сприяє розвитку їх пошукової активності. Однак не варто при цьому нехтувати негативним досвідом дітей, адже тільки проживаючи, відчуваючи негативні ситуації, людина стає обачливішою.

Як свідчить практика, переваги ігрового тренінгу полягають ще й в тому, що він має психопрофілактичний ефект. Зустріч з ситуацією, яка може спричинити травму, навіть розповідь про неї викликає у дитини страх. Програвання ж ситуації дозволяє зняти його або зменшити напругу. У той же час при проведенні ігрового тренінгу з основ безпеки не можна ототожнювати гру з реальністю (якщо до квартири спробують залізти крадії, ти можеш вести себе так, як у цій грі). Даючи таку інструкцію, дорослий підсвідомо підтримує тривожні очікування дитини у той час, коли перед ним стоїть зовсім інше завдання – заспокоїти дитину, але при цьому ненав’язливо дати їй модель поведінки в небезпечній ситуації. Важливо також, щоб гра не нагадувала екзамен. Не варто зводити ситуації лише до запитання: «Як треба вчинити у такому випадку?» Не обов’язково вводити в гру елементи чарівної казки – це може відволікати дітей від основної мети. Казкотерапія є вдалим тренінгом. Такі повчальні казочки: Алли Семінович «Маша і мило», Янчук Н. «Сірникова сімейка», «Казка про неслухняного їжачка», »Маленький віничок», «Мишенятко Пік», «Пригоди маленької Осі» «Негарний вчинок» та інші мають велике значення у навчанні БЖД дітей з особливими потребами.

Також не забуваємо про створення ігрових проблемних ситуацій, які мають бути із відповідними атрибутами. Приведемо приклади ситуацій: «На перехресті», »Переведи зайчика через дорогу», «Чи правильно чинить ведмедик?»(учити оцінювати ситуацію, давати відповіді на запитання), «Маленькі рятувальники»(опрацювання елементарних навичок первинного гасіння вогню), «Всі дорослі пішли з дому», «Ведмедик образився»(визначення способів допомогти ведмедику, щоб розрадити його та поліпшити настрій).

Орієнтовне планування корекційної роботи з дітьми з особливими потребами щодо формування у них основ безпеки: «Небезпека вулиць і доріг», «Здоров’я дитини», «Пожежна безпека», «Світ речей», «Світ природи».

Отже, використання нетрадиційних форм роботи з БЖД з дітьми з особливими потребами дуже важливе. Адже, знання дитиною того, що можна, чого не можна робити і чому сприяють розвитку її життєвої компетентності, заохочують самостійність у різних видах діяльності з дорослими, зберігають почуття довіри до світу та оточуючих.