Розвивальна роль дидактичного матеріалу в педагогічній системі М.Монтессорі


Розроблена Марією Монтессорі теорія індивідуального виховання є об’єктом зацікавлення теоретиків і практиків.
Дидактичний матеріал Монтессорі не є загальноприйнятим навчальним обладнанням. Його роль суто внутрішня: допомагати «саморозвитку» дитини. Дітям подаються зовнішні стимули, які привертають увагу й спонукають зосереджуватися з власної волі, а не з ініціативи педагога. Саме така свобода вибору необхідна їм для подальшого розвитку.
В основу Монтессорі-матеріалу покладена концепція активної особистості, яка розмірковує, спілкується й розвивається через реакції, зумовлені систематичним впливом. Всі предмети її дидактичного матеріалу ретельно апробовані серед дітей на придатність для самостійних повторних вправ. Вони цілком задовольняють реальні потреби дитини і враховують її здібності.
Марія Монтессорі дотримувалася таких принципів у створенні і використанні дидактичного матеріалу:

М. Монтессорі говорила «матеріал це не іграшка, а пізнання світу».
Розвивальний матеріал, на думку педагога,  є немовби щаблями драбини, якими дитина піднімається у засвоєнні культури, у формуванні вищих здібностей.


Для корекційної роботи з дітьми з особливими потребами пропонуємо створити такі зони дидактично-розвивального матеріалу :
I. ЗОНА ВПРАВ ПРАКТИЧНОГО ЖИТТЯ

  1. Рамки-застібки.
  2. Баночки для переливання води, баночки для пересипання.
  3. Ножиці, голки, нитки, гудзики, тканина, картон (для шиття , пришивання гудзиків до тканини, картону)
  4. Мочалки, лійка, піпетка, ложка.
  5. Серветки, носові хустинки.
  6. Крупи, борошно, природний матеріал.

ІІ. ЗОНА СЕНСОРИКИ

  1. Різноманітні кубики.
  2. Шумові та смакові коробочки.
  3. Набори на вагу.
  4. Скринька з кусочками тканини.
  5. Кольорове доміно, мозаїка, набори ґудзиків, намисто різного кольору.
  6. Зразки тканин, тактильні дощечки, прищепки, скріпки, кришечки.

ІІІ. ЗОНА РОЗВИТКУ МОВИ ТА НАВЧАННЯ ПИСЬМА

  1. Букви – великі та малі, на позначення голосних та приголосних звуків.
  2. Алфавіт.
  3. Предметні картинки на кожну букву алфавіту.
  4. Таблички для звукового аналізу слова.
  5. Таця з манкою або мукою для письма букв.
  6. Слова-малюнки з написами.
  7. Картки з іменами дітей.

IV. ЗОНА МАТЕМАТИКИ

  1. Цифри-шершавчики.
  2. Математичні штанги.
  3. Башточки.
  4. Геометричний комод.
  5. Конструктивні трикутники.
  6. Парні-непарні числа.
  7. Рахівниця.
  8. Математичні сходи.

У створенні підготовленого розвивального середовища та дидактичних матеріалів необхідно дотримуватися відомого принципу актуального і найближчого розвитку, який відображає різницю між тим, що дитина здатна зробити сама, і тим, що вона робить з допомогою педагога.
Кожна вправа з монтессорівським предметом має дві мети – пряму і непряму. Перша мета сприяє актуальному розвиткові дитини, друга слугує роботі на майбутнє.


Правила користування Монтессорі-матеріалом.
Педагог навчає дітей правильно й дбайливо користуватися кожним посібником, акуратно розкладаючи предмети на килимку або столику у певному порядку. Коли вправу закінчено, дитина збирає все і ставить на своє місце, щоб цим міг скористатися хтось інший. Кожен має право брати Монтессорі-матеріал за власним бажанням, без втручання будь-кого.
Показ правильного використання нового посібника називається презентацією, або основним заняттям. Його мета не лише продемонструвати основні якості матеріалу і способи його використання, а й допомогти педагогові більше дізнатися про дитину та її внутрішній розвиток. Основне заняття дається лише на основі індивідуального підходу. Марія Монтессорі розглядала презентацію як набуття дітьми певного враження від контакту із зовнішнім світом. А щоб цей контакт був чіткий і зрозумілий, педагог має ґрунтовно вивчити весь дидактичний матеріал і заздалегідь визначити спосіб подання вправи.
Вимоги до основного заняття такі:
– простота «нічого, крім безумовної істини»;
– стислість «веди рахунок словам своїм»;
– об’єктивність «кинути промінь світла і піти своєю дорогою».
Тривалість заняття незначна, дві-три хвилини. Причому ініціатива має виходити від самої дитини, а не від дорослого. Педагог, спостерігаючи за дітьми, обирає слушний момент, коли можна перейти до презентації посібника, створити відповідну атмосферу і встановити особистісний контакт. На столі (або килимку) лежить лише матеріал для заняття, щоб не відвертати увагу дитини нічим іншим. Спочатку дорослий показує їй всю послідовність дій з посібником, а потім пропонує спробувати відтворити їх. Якщо вона правильно зрозуміла усе, то працює самостійно, а педагог лише спостерігає.


Щоб не обмежувати свободу дитини, треба дотримуватись таких умов:

  1. Не змушувати її виконувати показану вправу, якщо працює з матеріалом неправильно;
  2. Не дорікати їй за це.

Основним методом керівництва на занятті є спостереження, куди входять також свобода і самостійність дітей.
Особливо привабливий один із найважливіших принципів педагогіки Монтессорі: «допоможи мені зробити це самому», який свідчить саме про те, що педагог або інший дорослий не вчить, а допомагає осягати навколишній світ.
Довідатися, як правильно користуватися матеріалом – лише частка його користі для дитини. Справжній розвиток її психічної природи забезпечується і відповідає її внутрішній потребі. Саме повторення вправи дитиною очікує педагог. Після повторень вправи у її початковій формі настає ще один період – пошук нових способів використання посібника комбінуванням кількох взаємопов’язаних вправ або зіставленням його з реальним об’єктом. Така творча активність стає можливою завдяки внутрішньому розвитку дитини у поєднанні з можливостями, закладеними в задумі матеріалу.
Переконавшись, що ідея засвоєна, педагог подає той самий матеріал, але вже наповнює його новим змістом. Це реалізується у формі індивідуальних занять, на яких закріплюються практичні навички і вводяться нові поняття.