Особливості змісту педагогічної технології М. Монтессорі «Будинок вільної дитини»

М.Монтессорі приковує до себе неослабну увагу педагогів і вчених більш ніж у вісімдесяти країнах світу. Відома як видатний вчений і гуманіст, вона створила систему, рівної якій в світовому досвіді не було і немає. Європа, Америка, Індія, Китай, Японія — тисячі Монтессорі шкіл відкрито по всьому світу. Відтепер ідеї Марії Монтессорі знайшли підтримку в оновленій Україні: дедалі більше дитячих закладів застосовують на практиці вільний розвиток та виховання дітей.

Що ж робить метод Монтессорі таким привабливим?

 В його основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку.

Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:
1) виховання повинно бути вільним;
2) виховання повинно бути індивідуальним;
3) виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

«Допоможи мені це зробити самому» — девіз педагогіки Монтессорі.

Феномен педагогіки Марії Монтессорі полягає в її вірі у природу дитини, в її прагненні виключити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.
Дитина, яка розвивається, має природжену потребу в свободі і спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутність виховання у формуючому впливі на дитину, протиставивши йому проблему організації середовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам. При цьому обов’язково враховувалися перспективи того, що Л. С. Виготський назвав «зоною найближчого розвитку».
Монтессорі була переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти повинні сидіти нерухомо, від кафедри, що ставить учителя на авторитарну позицію, від колективних уроків, що не враховують індивідуальних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, що не дозволяють дитині просуватися своїм темпом і реалізовувати свої інтереси.
Усе життя дитини — від народження до громадянської зрілості — є розвиток її незалежності і самостійності.

Мета і завдання

Головна мета школи Марії Монтессорі — постачати «харчі» для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому.

Завдання:
1. Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.
2. Виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою.
3. Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.
4. Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.
5. Навчити терпимого і шанобливого ставлення до всіх оточуючих.
6. Створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе.
7. Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.
8. У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами.
9. Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

Зміст технології
Марія Монтессорі відкрила «секрет дитинства», його важливість для формування людини. Це дає можливості вести дитину її власним вільним внутрішнім шляхом. У цій системі відсутній учитель, якому важко підтримувати дисципліну повної нерухомості, який виснажує себе і дітей довгими нотаціями. Учителя замінив дидактичний матеріал, а він керує самодовільною безпосередньою діяльністю дітей. Цей матеріал — найважливіша частина методу Монтессорі, це в узагальненому виді досвід попередніх поколінь, сконцентрована людська культура. Освоюючи їх, діти освоюють досвід, накопичений у соціумі.

Користування Монтессорі – матеріалами має бути підпорядковане таким основним правилам:

— діти повинні ставитися до матеріалів з повагою;
— використовувати матеріали охайно і лише зрозумівши, як;
— для виконання певної вправи дитина має взяти всі необхідні матеріали, а закінчивши вправу, повернути їх на місце у первинному вигляді;
— дитина має право користуватися матеріалом самостійно, без участі іншихдітей і педагога. На килимку або на столі розташовують лише матеріал для уроку, щоб «обмежити поле свідомості дитини предметом уроку». Спочаткупедагог показує послідовність дій під час роботи з матеріалом, потім пропонує дитині спробувати використати матеріал так, як було показано. Якщо вона зрозуміла презентацію, то переходить до самостійної роботи.

Працюючи з матеріалом маленька дитина:

— тренує зір, очі, вчиться порівнювати зорові образи;
— розвиває загальну і дрібну моторику, мускульний апарат руки;
— розвиває психічні процеси: відчуття, сприймання, увагу, мислення, пам’ять;
— тренує здатність зосереджено працювати.

Вимоги до особистості педагога

Метод Монтессорі вимагає нового вчителя. Перший крок, який повинен зробити майбутній Монтессорі-вчитель, — це підготувати себе. У нього повинна бути розвинена уява. Він постійно шукає «відсутню» дитину. Він повинен вірити, що дитина відкриє себе в роботі. Він повинен звільнити себе від упередженості щодо «рівнів» і «типів», за якими прийнято розподіляти дітей. У своїй уяві вчитель бачить звичайну дитину, яка живе в духовному світі. Вчитель повинен вірити, що дитина виявить свою справжню сутність, коли знайде роботу, яка її зацікавить.
Метод Монтессорі потребує постійної граничної напруги сил кожного педагога, розуміння ним психології дитини, вміння знайти індивідуальний підхід.
Монтессорівський учитель нічого не робить за дитину, а допомагає досягти всього самостійно. Так дитина вчиться незалежності й уміння відповідати за свої дії.
Учитель багато спостерігає, він поводиться як дослідник.
Якщо учень висловив бажання почати нову програму, вчитель пропонує йому відповідний навчальний матеріал.
Учитель не створює дитині неочікуваних ситуацій і у своєму викладанні цілком спирається на знання сензитивних періодів.
Монтессорівський учитель прискіпливо ставиться до свого зовнішнього вигляду. Він повинен бути гарним, мати приємний голос, дбати про свою зовнішність, яка це роблять драматичні актори перед виходом на сцену.
Любов, повага, бадьорість, втіха, що виходять із самої глибини душі вчителя, дозволяють розвиватися дитині, яка перебуває поруч з ним.
Активність учителя повинна бути спрямована не на дитину, а на абсолютну повагу до явищ її життя і душі. Монтессорі порівнює роботу педагога з напруженою роботою астронома, що нерухомо сидить біля телескопа.