Народження дитини з особливими потребами

батькам

Дитина може навчитися жити зі своєю інвалідністю, але вона ніколи не зможе бути щасливою, якщо вона не відчуває, що є коханою і безцінною для своїх батьків… Якщо батьки, приймаючи інвалідність дитини, люблять її такою, якою вона є, то дитина може вірити, що і в майбутньому вона зможе любити і бути коханою іншими. З цією вірою дитина може щасливо жити сьогоднішнім днем і без страху, але з надією дивитись у майбутнє…Бруно Бетельгайм

Народження дитини з особливими потребами є великим переворотом у житті сім’ї. Це не те, про що мріяли батьки, не те, до чого вони готувалися. Очікуючи народження дитини, вони вже наперед вимірюють її долю — найщасливішу, найдобрішу.

Батьки мріють про той день, коли ця дитина прийде на світ, проте, як з любов’ю і радістю вони її приймуть, яке ім’я їй дадуть, як вона буде рости і розвиватися їм на радість, як колись піде до школи, отримуватиме високі оцінки і батьки будуть пишатися нею… Мрії батьківські летять ще далі: дитина закінчить школу, здобуде престижну освіту, роботу, одружиться, приведе в їх дім онуків, забезпечить їм спокійну, зігріту турботою і любов’ю радість… І разом з батьками на цю дитину чекають родичі, друзі.

І ось цей довгоочікуваний день настає… Комусь уже відразу в пологовому будинку, а комусь згодом за кілька місяців, коли з’являться відхилення у розвитку, лікарі виголосять: «Ваша дитина не така, як інші діти, ваша дитина буде інвалідом».

Для батьків ці слова звучать як вирок усім іншим очікуванням та мріям. Їхня дитина не буде найкращою, її розвиток відставатиме від розвитку ровесників: чи зможе вона ходити, бігати, чи буде говорити, чи зможе ХОДИТИ ДО ШКОЛИ І ВЧИТИСЬ, ЯК ІНШІ ДІТИ? ЇХНЯ ДИТИНА НЕ БУДЕ НАЙКРАЩОЮ…

І доля і не та, про яку мріялось: неповносправність, з якою доведеться жити усе життя, чи будуть у неї друзі? Своя сім’я, професія, чи знайде вона своє місце у світі, суспільстві? Що з нею буде потім, коли батьки постаріють і не зможуть турбуватися про неї… І ця дитина не буде гордістю батьків в очах її родини, друзів. Багато з них сприйме її як «нещасний випадок», про який намагатимуться не згадувати в розмові, а може, ще й радитимуть відмовитись від неї. Кардинально міняється і доля батьків: тепер вони вже все життя «прикуті» до дитини необхідністю турботи про неї…

Емоційні стадії, через які проходять батьки особливої дитини