Особливості засвоєння складової структури слова у дошкільників.

батькам

Рік у рік збільшується кількість дітей, котрі страждають важкими порушеннями вимови. У більшості із них в тій чи іншій мірі присутнє порушення складової структури слова. Якщо це порушення вчасно не виправити, надалі воно призведе до негативних змін у розвитку дитини, таких як формування негативізму та закомплексованості, що заважатиме їй не лише у навчанні, а й у спілкуванні із однолітками і дорослими.
А.К. Маркова виділяє наступні типи порушень складової структури слова.
♦ Усічення складового контуру слова за рахунок випадання цілого складу або кількох складів, або складотворної голосної (наприклад, «весіпед» або «сіпед» замість «велосипед»).
♦ інертне застрявання на якому-небудь складі (наприклад, «вввво-дичка» або «ва-ва-водичка»). Особливо небезпечна персеверация першого складу, оскільки може перерости в заїкання.
♦ Уподібнення одного складу іншим (наприклад, «мімідор» замість «помідор»).
♦ Додавання зайвої складотворної голосної на стику приголосних, за рахунок чого збільшується кількість складів (наприклад, «дупел» замість «дупло»).
♦ Порушення послідовності складів у слові (наприклад, «чімхістка» замість «хімчистка»).
♦ Злиття частин слів або слів в одне (наприклад, «Персін» — персик і апельсин, «діваляєт» — дівчинка гуляє).

Особливості несформованості складової структури слова на різних рівнях загального недорозвинення мови.
Несформованість складової структури слова у дітей із загальним недорозвиненням мовлення має різну характеристику на різних рівнях розвитку мови.
На першому рівні звукове оформлення мови дуже нечітко і нестабільно. Діти володіють артикуляцією найпростіших звуків, якими замінюють відсутні у них. Характерним для їх мовлення є відсутність слів. Діти не здатні відтворити їх складову структуру. Як правило, це не мовленнєві діти. Їх активне мовлення складається з окремих аморфних слів-коренів (ма замість мама, та замість тато, авто — собака, бі-бі — машина і т.д.). У дітей, як правило, немає потреби наслідувати слова дорослого, а при наявності наслідувальної діяльності вона реалізується в складових комплексах, що складаються з двох-трьох погано артикульованих звуків: «приголосний + голосний» або, навпаки, «голосний + приголосний». В активному словнику немовленнєвих дітей нараховується від 5-10 до 25-27 слів.
На другому рівні мовного розвитку чітко виявляються утруднення у відтворенні складових структур. Дітям є доступне відтворення односкладових і лише в деяких випадках — двоскладових слів, що складаються з прямих складів. Найбільші труднощі викликає вимова одно-і двоскладових слів зі збігом приголосних в складі, а також трискладових. Багатоскладові структури часто редукуються. Всі названі спотворення складової структури найбільш виразно проявляються у самостійному фразовому мовленні. Кількісний запас слів і обсяг аморфних речень може бути різним, але характерна риса цього рівня — повна або часткова відсутність здатності до словозміни. Інакше кажучи, в своєму мовленні діти використовують слова тільки в тій формі, яка була ними засвоєна від оточуючих. Наприклад, форма називного відмінка однини вживається на місці всіх інших відмінкових форм. У більш розвинених дітей можна виявити дві форми одного й того ж слова.
На третьому рівні розвитку мовлення часто відбувається змішання звуків, близьких за артикуляційним і акустичним ознаками. Розвивається вміння користуватися словами складної складової структурою, однак цей процес йде важко, про що свідчить схильність дітей до перестановки звуків і складів.

Етапи формування складової структури у дошкільників:
— Звуконаслідування;
— Двоскладові слова з відкритих складів;
— Трискладові слова з відкритих складів;
— Односкладові слова із закритим складом;
— Двоскладові слова із закритим складом;
— Двоскладові слова зі збігом приголосних у середині слова і відкритим складом;
— Двоскладові слова зі збігом приголосних на початку слова і відкритим складом;
— Двоскладові слова зі збігом приголосних у середині слова і закритим складом;
— Двоскладові слова зі збігом приголосних на початку слова і закритим складом;
— Трискладові слова із закритим складом;
— Трискладові слова зі збігом приголосних (у різних позиціях) і відкритим складом;
— Трискладові слова зі збігом приголосних (у різних позиціях) і закритим складом;
— Односкладові слова зі збігом приголосних на початку і кінці слова;
— Двоскладові слова з двома збігами;
— Трискладові слова з двома збігами;
— Чотирискладові слова з відкритих складів;
— П’ятискладові слова з відкритих складів;
— Чотирискладові слова із закритим складом і (або) збігом;
— П’ятискладові слова із закритим складом і (або) збігом;
— Слова зі складним збігом (більше трьох приголосних поруч).
Роботу з формування складової структури слова у немовленнєвої дитини слід починати з відпрацювання звуконаслідування.

Методика роботи з формування складової структури слова у дітей з важкими порушеннями мови.
Протягом всього періоду роботи слід враховувати, що формування складової структури слова ведеться за двома напрямками:
— Розвиток імітаційної здатності, тобто формування умінь до відбитого відтворенню складового контуру;
— Постійний контроль за звукоскладовою наповнюваністю слова.
Безпосередньо методика роботи з даного розділу включає в себе пропедевтичний і основний етапи.
Ведучим на пропедевтичному етапі є навчання:
— Сприйняття й відтворення різноманітних немовних ритмічних контурів (відхлопування, відстукування і т.д.);
— Розрізнення на слух довгих і коротких слів;
— Розрізнення на слух складових контурів за довжиною. Головне завдання основного етапу — формування навички правильної вимови слів продуктивних класів.
Пропедевтичний етап
Спочатку логопед не вимагає від дитини усвідомленого ставлення до стилю як до частини слова. Діти навчаються розділенню слів на склади неусвідомлено, і ця робота ґрунтується на чіткому поскладовому промовлянню слова дорослим. Крім того, дитині дається зорова опора складу у вигляді будь-яких предметів (фішок, кіл, карток), розкладених один за одним на столі. Логопед пояснює дитині, що слово можна «простукати за картками», що слова бувають довгі (показує розкладені один за одним три картки) і короткі (прибирає дві картки, залишаючи одну, що лежить зліва). Проговорюючи слово по складах, логопед одночасно плескає по розкладеним аркушам паперу або фішках так, щоб склад припадав на окрему картку. Потім логопед пропонує дитині визначити, довге це слово або коротке. Для порівняння даються одно-і трьох-, чотирискладові слова.
Особливості роботи з не мовленнєвими дітьми
Основне завдання на самому початку корекційної роботи — викликати наслідувальну мовленнєву діяльність дітей у формі будь-яких звукових проявів і розширити обсяг розуміння мовлення.
Відповідальний момент в логопедичній роботі з не мовленнєвими дітьми — потреба наслідувати слова дорослого. Наслідувальні мовленнєві реакції можуть виражатися в будь-яких звукових комплексах. Тому вчителю-логопеду необхідно створити умови, в яких у дитини з’явилося б бажання промовляти (повторювати) одні й ті ж звукосполучення. У мовну практику дитини вводиться плавне промовляння ряду голосних з поступовим нарощуванням їх кількості: ау, ауі, ауіе і т.д. Потім дитині пропонують вимовляти ряд голосних, змінюючи їх місце в ряду: ауі, АІУ, ОіА і т.д. Наступне завдання — на прохання логопеда дитина наслідує крики тварин, птахів, людей: ам, му, ко-ко і т.д. Потім ланцюжок звуконаслідувань збільшується до 3-4 складів: ко-ко-ко-ко, ам-ам-ам-ам. Для розвитку фонематичного слуху і формування фонематичного сприйняття можна запропонувати виконати завдання, пов’язані з вимовою складів спочатку зі зміною голосного (му- ма), а потім — зі зміною приголосного (му-ку), поступово збільшуючи ряд.
У цей період корекційної роботи діти можуть називати іграшки, знайомі предмети, дії, що здійснюються ними або їх близькими, а також висловлювати свої бажання або небажання в доступній їм звуковій формі.
Формування перших форм слів
Слід пам’ятати, якщо для нормального розвитку мовлення характерне дуже раннє і виключно точне відтворення інтонацій, місце наголосу в слові засвоюється дуже швидко, то нерозвинене дитяче мовлення рясніє порушеннями складової структури слова.
Перш за все необхідно домагатися від дітей відтворення ударного складу, а потім інтонаційно-ритмічного малюнка одно-, дво-, трискладових слів (звуковий склад слова дитина може відтворювати приблизно).
На даному етапі роботи не рекомендується виправляти звуковимову. Це може викликати в деяких дітей мовленнєвий негативізм, так як на цьому рівні розвитку мовлення вони ще не в змозі опанувати артикуляційними нормами. Тому логопед може знехтувати вимовних можливостями дітей. При цьому бажано, щоб діти промовляли всі голосні (крім звуку [и]). Бажано (але не обов’язково), щоб приголосні | м], [п], [б], [т], [д] не заміщалися приголосними звуками іншого місця творення, наприклад звуком [к]. Всі приголосні можуть залишатися недиференційованими на м’які і тверді, дзвінкі і глухі.
Приголосні ([ш], [ж], [ч], [ш]), що вимагають підняття передньої частини язика до верхніх альвеол, можуть заміщатися одним загальним фрикативних звуком, наприклад м’яким [с ‘]. Припустимо й грубі заміщення свистячих і шиплячих, наприклад призубним звуком. Закономірним є відсутність сонора. Але вже на цьому етапі слід звернути особливу увагу на наявність звуку [й].
Якщо дитина має складні звукові порушення і зовсім не опановує хоча б наближеними артикуляції звуків, логопедичну роботу краще будувати на базі інтонаційно-ритмічного відтворення слів. Тільки після того, як діти оволодіють вимовою слів перших 3-х класів, зберігаючи інтонаційно-мелодійний малюнок, починається робота з корекції звуковимови. З трирічними дітьми цю роботу доцільно починати на матеріалі «лепетних слів».
Рекомендується використовувати такі логопедичні прийоми: називання предметів або предметних картинок; прохання передати, взяти, віддати предмет; домовляння розпочатих логопедом слів із зоровою опорою на предмет або його зображення; називання дій в наказовому способі. Необхідною умовою є багаторазове проговорювання дітьми засвоєних слів.
Особливості формування складової структури слова на матеріалі фразової мови
Поступово дані слова можна вводити у фразу. Як правило, діти з важкими порушеннями мовлення не запам’ятовують вірші, тим більше в чотири і більше рядків, тому з ними слід починати вчити вірші не більше ніж у два рядки.
Заучування віршів має проводитися з обов’язковою опорою на предметні і нескладні сюжетні картинки. Логопед на свій розсуд підбирає тексти, а також картинки до пропонованих віршів.