Методика навчання повзання, лазіння дітей дошкільного віку.

батькам моторика

Вправи з лазіння і повзання дуже корисні для дошкільників.
Ці вправи сприяють розвитку опорно-рухового апарату, зміцненню основних груп м’язів (особливо косих м’язів живота, стопи та кисті). Крім того, вони позитивно впливають на серцево-судинну та дихальну системи, на виховання гнучкості, координації рухів, окоміру, а також сміливості та інших якостей. Ці вправи супроводжуються значно більшим фізичним напруженням, ніж інші основні рухи і сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини.
Методика навчання. Спочатку дітей навчають повзання, підлізання, пролізання, а вже згодом перелізання, вилізання та лазіння.
Повзання. На першому році життя дитини це основний спосіб пересування. Він дає змогу активно ознайомлюватися з навколишнім світом.
З двох з половиною місяців проводяться підготовчі вправи до повзання: дитину кладуть на живіт, щоб вона вище піднімала верхню частину тулуба й довше утримувала її в такому положенні, спонукають перевертатися із спини на живіт і підлізати до предметів. Можна ставити на деякій відстані від дитини іграшку й спонукає взяти її. Якщо дитина не поповзе самостійно, їй потрібно підставити праву руку під ступні, згинаючи їй ноги в колінах і тазостегнових суглобах, допомагаючи відштовхнутися від долоні дорослого.
Коли дитина навчиться ходити, повзання на животі використовується як фізична вправа в усіх вікових групах. Включається воно й у фізкультурне заняття.
Техніка повзання відносно проста: треба присісти і стати на коліна, виставити вперед ліву руку й опертися на неї; покласти праву ногу на підлогу, опертися об підлогу правою рукою, витяг¬нути ліву ногу й лягти щільно на підлогу животом. Це вихідне положення. Самий рух виявляється в тому, що спочатку витягається права рука і одночасно підтягується до живота коліно дуже зігнутої лівої ноги. Тулуб при цьому злегка повертається вліво. Потім, згинаючи праву руку й розгинаючи ліву ногу, пересувають тіло вперед. Далі рухи повторюються у такому самому порядку. При цьому не слід високо піднімати голову.
З дітьми 6—7 років, більш фізично підготовленими, проводиться повзання за допомогою самих рук (на підлозі та на лаві). Спочатку виноситься вперед ліва рука, потім права. Нею робиться захват (за лаву) на одному рівні з лівою рукою. Тіло підтягується з допомогою обох рук. Можна виносити спочатку праву руку, тоді захват лівою робиться на одному рівні з правою. Підтягувати тіло можна й однією рукою.
При повзанні на карачках спираються на кисті рук, коліна й пальці ніг. Зігнуту праву ногу, підтягують під груди, ліву руку виставляють уперед і пересувають тіло до повного випрямлення» лівої ноги. Потім так само підтягують під груди ліву ногу, праву руку виставляють вперед і просувають уперед тіло. Далі рухи по-вторюються у тому самому порядку.
Повзати можна також на колінах і кистях, на колінах і ліктях, на боку . Складніше повзання лежачи на спині. Захопивши зігнутими ру¬ками: краї лави, дитина ковзає по ній, розгинаючи й знову згинаючи руки. Руки та ноги при повзанні пересуваються однойменним та різ¬нойменним способами. При однойменному способі рух починається з правої руки та правої ноги, потім підключаються ліва рука та ліва нога. При різнойменному способі спочатку пересуваються права рука та ліва нога, потім ліва рука та права нога.
Повзати можна по підлозі, а також по дошці, лаві і колоді (го¬ризонтальним і похилим), по драбинці вгору і вниз. Коли діти освоять основні способи повзання, вводяться різні ускладнення, наприклад штовхати м’яч головою. З неприхованим інтересом виконують вони завдання повзати на карачках по мотузку, який лежить на підлозі. Дитина пересувається різними способами: руки по черзі переставляються вперед по мотузку, ноги зліва та справа від нього; ноги на мотузку, руки зліва та справа від нього; руки й ноги на мотузку.
Підлізання діти опановують з другого року життя. Підлі¬зати можна головою вперед, ногами вперед, боком (правим, лівим). При підлізанні головою вперед спочатку дитина, нахилившись, проносить голову, потім, прогинаючись у спині, пересуває одну ногу, потім другу.
При підлізанні ногами вперед спочатку пересувається одна нога, потім прогинаються спина та опускається голова, після чого пе¬реставляється друга нога.
При підлізанні боком спочатку пересувається одна нота, потім прогинається спина й проноситься голова, а після цього перестав¬ляється друга нога.
Після підлізання дітям корисно виконати вправу для випрям¬лення тулуба: підстрибнути і ударити в брязкальце; відштовхнути м’яч, який висить у сітці.
Закріпленню вмінь і навичок у підлізанні допомагають рухливі ігри («Квочка і курчата» та ін.).
Пролізання в обруч виконується різними способами. Один з них — знизу догори: дитина тримає обруч в руках горизонтально, пролізає спочатку однією ногою, потім другою, далі піднімає обруч над головою і повертається у вихідне положення. Другий спосіб — зверху вниз обруч піднімається прямими руками над головою, потім опускається зверху вниз, і дитина переступає через нього. Діти люблять також пролізати у вертикально поставлені обручі (спочатку голова, рука та нога, потім друга рука та нога), у просвіти між рейками драбини, поставленої на ребро (з одного «віконця» в друге).
Перелізання через предмети (колоду, гімнастичну лаву). Один з найпростіших способів — лежачи на животі вздовж колоди перенести по черзі спочатку ноги, а потім руки. Другий — перенести одну руку, потім по черзі ноги, а після цього другу руку. Третій спосіб — перенести по черзі спочатку руки, потім ноги. Щоб діти з більшим інтересом виконували вправу, їм дають завдання перелізти через колоду і принести іграшку. Завдання ускладнюється тим, що ставлять 2—3 лави на деякій відстані одна від одної і пропонують через них перелізати.
Вилізання на предмети (ящик, пеньок, колоду та ін.) застосовується з другого року життя. Дітей спочатку вчать вилазити та злазити з допомогою ніг і рук. Дитина держачись руками за предмет, ставить одну ногу потім другу при злізанні вона опускає ноги по черзі. Далі навчають вилізати на предмет, ставлячи ноги по черзі, а спускаючись , сходити або сплигувати. Висота предмета збільшується від 10 до 40 см.
Лазіння рекомендується в усіх вікових групах. У кінці першого року життя використовується похила драбина (вона стійкіша). Висота її постійно збільшується від 1 до 2м.
З дворічного віку застосовується вертикальна драбина. Висота її також поступово збільшується з 1 до 2,5м. відстань між рейками 12-15см, просвіт 70-90см. У старшому віці для залітання використовується мотузяна драбина.
Лазіння виконується приставним і змінним способами (які чергуються). У першому випадку дитина ставить на рейку спочатку одну, а потім другу ногу, після цього по черзі переносить руки на вищу рейку. При змінному способі правою рукою береться за рейку і одночасно переставляють ліву ногу; потім лівою рукою беруться за наступну рейку та водночас праву ногу переставляють на другу рейку.
При лазінні по гімнастичній стінці застосовується однойменний (пересувається одночасно права рука і права нога, ліва рука та ліва нога) і різнойменний способи (ліва рука та права нога та ліва рука — перехресна координація).
При навчанні лазіння по гімнастичній стінці необхідно забезпечити страхування. Зокрема рекомендується на підлогу покласти мати, а вихователю стояти поряд і бути готовим допомогти дитині яка виконує вправу.
Перелізання з одного просвіту гімнастичної стінки на другий виконується боком. Можна спочатку переставити в сторону праву руку та праву ногу. Потім приставити ліву руку та ліву ногу або по черзі обидві руки та обидві ноги.

IMG_5713 IMG_5719 IMG_5714 IMG_5722