Мовленнєві порушення легше попередити, аніж подолати

батькам синдром Дауна

Оволодіння мовленням – складний, багатосторонній психічний процес. Формування мовлення розпочинається лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Мовлення у дитини формується поступово, разом із її зростанням і розвитком. І з самого раннього віку, привчаючи дитину слідкувати очима за предметами, слухати голос оточуючих, ми сприяємо її мовленнєвому розвитку. Крок за кроком у малюка формується чуття мови – він засвоює певні закони граматики, будує різноманітні за конструкцією речення, пов’язуючи слова в них за відповідними граматичними правилами. Проте якщо дитина не отримує нових яскравих вражень, коли не створені відповідні умови для розвитку рухової та мовленнєвої активності, тоді затримується її фізичний та психічний розвиток. Повільність мовленнєвого розвитку можна виявити вже з перших днів життя дитини.
Ознаки, які повинні насторожити батьків щодо мовленнєвого розвитку є:
•У новонародженого слабкий монотонний крик;
•До кінця першого місяця немовля не кричить при неприємних відчуттях (наприклад, коли воно мокре чи хоче їсти);
•До кінця четвертого місяця не посміхається, коли з ним розмовляють;
•До кінця п’ятого місяця не вимовляє окремих звуків чи складів (типу «ба-ба-ба» чи «га-га-га»), знаходячись на руках у матері, не намагається знайти поглядом названий нею предмет («Де тато?»);
•До кінця сьомого місяця не прагне привернути до себе увагу певними звуками;
•До кінця дев’ятого місяця в мовленні ще не з’явились повторювані однакові склади, які звучать як одне слово (наприклад: «ма-ма», «дай-дай», «да-да»);
•До кінця десятого місяця малюк ще не може повторити за дорослим біля восьми різних звукосполучень та складів, не може заперечно похитати головою («ні-ні»), помахати рукою на прощання («бувай-бувай»);
•До кінця дванадцятого місяця не вимовляє жодного осмисленого «дитячого слова», яким малюк називає одні й ті самі предмети, осіб, ситуації, не прислухається до музики, не може виконати просту інструкцію (наприклад, «дай машинку»);
• До кінця п’ятнадцятого місяця не вживає осмислено слів «мама» і «тато»;
• До кінця дев’ятнадцятого місяця не вимовляє осмислених слів (близько десяти), не показує частини тіла, які називає дорослий.
Дитина росте і дорослішає. Батьки розуміють дошкільника з півслова, і якщо навіть він має мовленнєві недоліки, ніякого дискомфорту у спілкуванні не відчуває. Проте для сторонніх часто виявляються незрозумілими спотворені, неправильні, неправильно вимовлені дитиною слова. Таке мовлення ускладнює спілкування з ровесниками, які можуть дражнити дитину чи не приймати її до спільної гри. Не забувайте, що вона може поступово усамітнитись. Це часто затримує мовленнєвий розвиток і негативно впливає на характер дитини. Вона може стати дратівливою, замкненою, плаксивою, з проявами негативізму. Тому надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправлені мовленнєвої вади.
Коли язичок «неслухняний»
Часто буває так, що язикові м’язи дитини недостатньо розвинені. У зв’язку з цим необхідно виконувати комплекс спеціальних вправ для розвитку мовнорухового апарату (язика, губ, щік, м’якого піднебіння), що виконуються разом з малюком. Артикуляційну гімнастику обов’язково потрібно робити перед дзеркалом, що допоможе контролювати правильність виконання вправ. Особливу увагу зверніть на чіткість, плавність, диференційованість, точність та рівномірність відтворюваних рухів, здатність переключення з одного руху на інший.
Розвиваємо рухливість пальчиків.
Артикуляційна моторика тісно пов’язана з розвитком дрібної моторики, тобто рухливістю дитячих пальчиків. Нанизування намистинок, застібання ґудзиків, шнурування, гра з мозаїкою, виконання аплікацій, ліплення, конструювання, малювання, розфарбовування, домальовування, складання геометричних та рослинних візерунків – все це допоможе дошкільнику розвинути не тільки дрібні м’язи рук, а й мовлення в цілому, підготує до опанування навичок письма.
Розрізняємо звуки.
Процес оволодіння звуками неможливий без достатнього рівня розвитку фонетико-фонематичних процесів (слухового сприймання, уваги та пам’яті). Якщо малюк спотворено сприймає звуки на слух, не розрізняє фонем схожих за вимовою чи звучанням, він не може правильно говорити, а згодом – і грамотно писати. Корекційна робота починається у формі гри на матеріалі не мовленнєвих звуків (Як гуде комар? – з-з-з. Як шумлять дерева? – ш-ш-ш) і поступово охоплює всі засвоєні дитиною звуки, які виправляє і вводить у самостійне мовлення вчитель-логопед. За необхідності проводиться диференціація – робота з розрізнення в мовленні змішуваних звуків.

Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвиток лексичної та граматичної ланок мовлення. Але не забувайте про те, що всі складові мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення будь-якої ланки веде за собою недорозвиток іншої. Тому під час занять важливо коригувати звуковимови, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (роду, числа, відмінка, часу, виду), розвивати зв’язне мовлення та всі психічні процеси (мислення, пам’ять, увагу) в цілому. Проте просто механічне заучування слів не зможе в достатній мірі збагатити активний словник дитини. Для занять необхідні предметні та сюжетні малюнки, різноманітні лото, дитячі книжечки та журнали. Під час ігрових завдань доцільно використовувати предмети повсякденного вжитку (іграшки, посуд, одяг, побутові прилади тощо), познайомити дошкільників з їх назвами та призначенням.
Обсяг активного словника дитини.
Для повноцінного спілкування у дошкільника має бути достатній об’єм іменникового словника, тобто дитина повинна вміти знаходити і називати предмети з наступних лексичних тем: «Родина», «Моє тіло», «Іграшки», «Овочі», «Фрукти», «Продукти», «Посуд», «Одяг», «Транспорт», «Меблі», «Предмети побуту та вжитку», «Професії», «Дерева», «Квіти», «Комахи», «Звірі», «Свійські тварини і птахи», «Птахи, що зимують, та перелітні птахи», знати назви частин предметів (наприклад, складові чайника – носик, ручка, стінка, дно, кришка), пір року, частин доби, днів тижня.
Словник відносних прикметників поповнюється в процесі засвоєння дошкільниками понять величини, кольору та форми предметів, виділення їх характерних ознак (смак – кислий, солодкий, гіркий; дотик – твердий, м’який, гладенький, жорсткий), протилежних характеристик (високий – низький, широкий – вузький, довгий – короткий, твердий – м’який тощо); присвійних прикметників – шляхом визначення приналежності окремих предметів та їх частин (мамина хустка, вовчий хвіст). Діти повинні вміти впізнавати та називати характерні ознаки пір року, вміти орієнтуватися в просторі (знаходити предмети праворуч, ліворуч, вгорі, внизу), а також на аркуші паперу (верхній правий, лівий нижній кут тощо).
Збагатити дієслівний словник дошкільників можна не лише називаючи окремі дії, а й виконуючи завдання на розрізнення ситуативно-схожих дій (наприклад, шити – плести – вишивати), слів-омонімів (летять сніжинки, пташки, літак і т.п.), підбір антонімічних пар (бігти – стояти, говорити – мовчати, сміятися – плакати).
Особливу увагу звертайте на відмінкові, родові та числові закінчення іменників і дієслів (ніж – ножа – ножем – п’ять ножів; ложка – ложки – ложкою – сім ложок; дівчинка малює – дівчатка малюють; Женя читав книжку – Женя читала книжку), на утворення нових слів за допомогою складання основ, додавання суфіксів чи префіксів (овоч + різати = овочерізка; буряк + -чок = бурячок; за- + їхати = заїхати). Саме такі форми найчастіше засвоюються дітьми помилково чи недостатньо.
Пропонуємо ігри, які легкі у проведенні, доступні та корисні не тільки для формування мовлення вашої дитини, а й для розвитку її зорового сприймання, уваги, пам’яті та мислення.

Ігри та вправи з мовленнєвими завданнями.

«Наведи порядок»
Візьміть 3-5 карток з 2-3 лексичних тем (наприклад, «Овочі» — огірок, помідор, морква; «Фрукти» — яблуко, груша, слива), перемішайте їх. Дитина повинна розкласти картки на 2 купки. Аналогічно можна організувати гру в лото, під час якої дитина розкладає предметні картинки під сюжетними малюнками (наприклад, овочі – город, фрукти – сад, звірі – ліс).
«Що зайве?»
Візьміть по 4-5 карток двох лексичних тем (наприклад, «Звірі», «свійські тварини»), викладіть в ряд 4-5 малюнків, один з яких – з іншої лексичної групи (наприклад: вовк, заєць, корова, лисиця). Дитина має визначити, який малюнок зайвий і аргументувати свій вибір.
«День – ніч»
Розкладіть в ряд 4-6 малюнків однієї чи кількох лексичних тем, ознайомте дитину з правилами гри. Коли ви скажете «ніч», дитина заплющує очі; почувши слово «день», розплющує їх та виконує завдання. Дитина має запам’ятати наявні малюнки, потім назвати, якого із зображених предметів не стало (наприклад: стілець, шафа, ліжко, стіл; не стало шафи). Дитина має запам’ятати зображення та їх розташування, потім розкласти малюнки так, як вони лежали раніше.
«Знайди відгадку»
Заздалегідь доберіть малюнки та розкладіть їх перед дитиною в ряд. Назвіть ряд ознак певного предмета. Дитина знаходить відгадку серед малюнків (наприклад: круглий, великий, гумовий, легкий … м’яч). Назвіть ряд дій. Дитина знаходить відгадку ( наприклад: шумить, сигналить, їде, везе, мчить … машина). Гру можна провести без використання малюнків, враховуючи особистий досвід дитини.
Дитина може самостійно добирати ознаки (дії) до предмета, а ви відгадуєте.
«Що до чого?»
Дорослий заздалегідь добирає малюнки, які можна об’єднати в пари за певною ознакою (видородова приналежність, колір, форма, величина, призначення і т.п.).
— Дитина уважно розглядає запропоновані малюнки, розкладає їх парами, аргументує свій вибір (наприклад: ялинка – береза (це дерева), сукня – светр (це одяг)).
— Дорослий називає слово, а дитина знаходить серед запропонованих пару (повітряна кулька – кавун (ці предмети круглі)).
— Гра проводиться без використання малюнків, враховуючи особистий досвід дитини (огірок – листок (ці предмети зеленого кольору)).
«Ланцюжок»
Доберіть предметні малюнки: кіт, курка, морква, сукня, білка; складіть купкою. Почергово показуючи малюнки, ви називаєте слова: миша, яйце, заєць, дівчинка, горіх. Дитина, встановивши зв’язки, між малюнком та словом, має запам’ятати почуте. Ви мовчки почергово демонструєте малюнки. Дитина називає відповідні асоціативні слова (кіт – миша, курка – яйце, морква – заєць, сукня – дівчинка, білка – горіх).

Корисно проводити ігри на природі, збагачуючи знання дошкільнят про навколишній світ. Доцільно спонукати дітей до розповідей про те, як пройшов день у дитячому садочку, в які ігри грали, про що цікаве дізналися, кого чи що бачили на прогулянці. Нехай малюк поділиться враженнями від переглянутого мультфільму чи прочитаної йому казки. Щодня дитина має почути від вас чи то казку, чи байку, оповідання або вірш. Вивчайте із малюком дитячі вірші, відгадуйте загадки, повторюйте скоромовки, чистомовку, домовлянки, аналізуйте разом зміст прислів’їв і приказок, розвивайте у малюка пізнавальний інтерес, допитливість.

Шановні батьки, від вас залежить майбутнє ваших дітей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Сподіваємося, що заняття із запропонованим матеріалом принесуть вам і вашій дитині цікаві та корисні моменти спілкування.